На ДП «СхідГЗК» буде впроваджена сучасна система менеджменту якості

Сьогодні ДП «СхідГЗК» здійснює свою діяльність в постійно змінних ринкових умовах. Тому підприємству вкрай необхідно мати гнучку систему менеджменту якості, яка швидко реагує і налаштовується під зміни вимог сторін, зацікавлених в його діяльності.

Таким дієвим інструментом є система менеджменту якості (СМЯ), яка дозволяє прогнозувати, вимірювати вплив ухвалювальних рішень і подій, впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства та виводить його на принципово новий рівень розвитку. Тож з метою суттєвого підвищення іміджу підприємства, залучення нових ділових партнерів, забезпечення конкурентоздатності на міжнародних ринках, з 4 грудня поточного року на ДП «СхідГЗК» стартувала процедура розроблення та впровадження системи менеджменту якості у відповідності до вимог ДСТУ ISO 9001:2015. На сьогодні вже створена робоча група на чолі з заступником генерального директора з безпеки Ю.Шмельовим, яка і буде основним координатором всіх питань реалізації даного проекту.

Прикладом успішного запровадження системи менеджменту якості є ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлені підрозділи - АЕС. Дана система дала можливість Енергоатому та його підрозділам підвищити якість управління, зберегти високу конкурентоздатність на ринку та мати дієву систему оцінки ризиків для компанії.

Слід зазначити, що впровадження СМЯ - складний і тривалий процес (від 1 до 2 років) та передбачає ряд етапів, які включають в себе: формування політики підприємства в сфері якості; запровадження системи навчання персоналу; проведення моніторингу щодо задоволення споживачів якістю продукції; розробка нормативних документів, регламентів та процедур, що забезпечать роботу системи менеджменту; проведення дослідної експлуатації системи менеджменту якості. Кінцевим етапом є сертифікація СМЯ, яка передбачає проведення експертизи основних документів систем менеджменту якості та власне сертифікаційного аудиту.

Впровадження системи менеджменту якості на ДП «СхідГЗК» дозволить почати процес формування корпоративної культури, заснованої на принципах управління якістю; привести діяльність у відповідність з чинним законодавством, стандартами та рекомендаціями міжнародних організацій; підвищити рентабельність виробництва шляхом зниження виробничих витрат, залучити персонал до процесу контролю і забезпечення якості.

 

На ликвидацию аварии на ЧАЭС Владимира Петрика призвали через военкомат

Известие о Чернобыльской трагедии тридцатилетний Владимир Иванович Петрик услышал из центральных средств массовой информации на маевке. Тогда в их компании особого значения этому не придали, мол, где Чернобыль, а где мы. После праздников все вышли на работу. Но вскоре масштабы катастрофы повергли в шок всю страну.

В 1986 году Владимир Петрик работал на КрАЗе в подрядной организации, которая строила СКЦ. В один из августовских дней его повесткой вызвали в военкомат, где он стоял на учете как водитель бронетехники. Была поставлена задача: в кратчайшие сроки ликвидировать последствия аварии на ЧАЭС. Как гипертоник, он, наверное, мог обойти стороной эту историю, но совесть не позволила так поступить, так уж было воспитано его поколение. «В течение суток мы прошли медкомиссию и самолетами прибыли в Белую Церковь, а оттуда – в Чернобыль, - вспоминает Владимир Иванович. - Меня по специальности определили на бронетранспортер. Машина оказалась неисправной. Я попробовал ее отремонтировать, но она нуждалась в капремонте. Меня пересадили на УАЗ, возить командира отдельного саперного батальона, бойцы которого с помощью бронетехники, переоборудованной под строительные работы, расчищали территорию четвертого энергоблока. Механик-водитель управлял машиной, а командир танка - манипуляторами. На этих работах в основном были заняты мобилизованные бойцы. Солдат-срочников было мало, они работали поварами, официантами в офицерской столовой».

Машина, на которой работал Владимир Иванович, была очень заражена радиацией. Об этом он узнал, когда вместе с товарищами пытался попасть на концерт Аллы Пугачевой (в районе Зеленого мыса часто выступали артисты, которые поддерживали боевой дух ликвидаторов аварии). Однако на КПП при проверке автомобиля оказалось, что его радиационный фон превышает допустимые нормы, ребят не выпустили из первой (самой опасной) зоны.

Воинская часть 61753, в составе которой служил Владимир Иванович, стояла в селе Карагот, в 15 км от места аварии. Он вспоминает, что когда в августе вошли в село, поразились: домашние животные – кошки, собаки, куры полностью одичали. В садах было полно фруктов, и ребята не могли удержаться от такого соблазна. Хоть пару яблок, да съедали. Работать приходилось в непосредственной близости к разрушенному реактору – метрах в двухстах от него. В помещениях третьего энергоблока, где находились люди, окна были завешены тонким свинцом на высоту человеческого роста. Время от времени дозиметристы измеряли степень зараженности. Учетные карточки заводились не на каждого индивидуально, а на подразделение в целом. Вот, что рассказывает В.Петрик: «Едем мы, например, в УАЗе, дозиметрист померил всех, вычислил часовую дозу, умножил на количество часов, и получилась дневная доза, которую заносили в карточку. Какой она была на самом деле, никто не знает. Особой точности в этом вопросе, в частности у военных, не было. Данные скорее приуменьшали, хитрили. Я находился в Чернобыле 45 суток. За это время совершил 31 выезд непосредственно в зону разрушенного реактора, где находился с утра до вечера. Остальные 15 дней работал во второй зоне. Где-то на 40-е сутки доза облучения превысила 20 рентген. Таких людей, как правило, выводили в более чистую зону. Поскольку живой силы не хватало, меня, как и многих моих коллег, оставили и соответственно уменьшили дозу, чтобы я не мог больше набрать. Дело в том, что тем, чья доза облучения превышала 25 рентген, платили пять тарифных окладов. Вот я и подумал, что пять-шесть рентген особой погоды мне не делают, а сумма получится солидная, поэтому сам просился поехать еще в первую зону. У нас был хороший рентгенолог. Он говорил, что, если через пять лет ничего плохого со здоровьем не случится, заболевания, которые возникнут в последующие годы, не стоит считать последствиями Чернобыля».

Владимир Иванович признается, что негативных ощущений в отношении здоровья ни во время службы, ни после нее не было. Просто похудел за месяц примерно на 10-12 кг. С улыбкой говорит, что радиацией закален с детства. Сам уроженец Желтых Вод – родился и жил на ул.Карьерная. Практически вырос на урановых терриконах, а когда переехал в центр города, часто ходил купаться на Черные пески (отстойник с пульпой). Правда, в течение лет десяти после возвращения из Чернобыля, при недомоганиях были некоторые беспокойства. Теперь все в прошлом. Одно беспокоит сегодня Владимира Ивановича – это несправедливость, с которой он столкнулся во время службы в зоне ликвидации аварии на ЧАЭС, и которая сегодня имеет место в зоне проведения АТО. «Когда я возвращался из Чернобыля, в поезде разговорился с одним дедом – участником войны, - говорит наш герой. - Рассказал ему о своей службе, о том, что, несмотря на повышенную опасность для здоровья, солдат кормили как в обычной армии. Просто давали дополнительно по паре ложек сгущенного молока или баночку консервы на троих-четверых. Солдат, офицеров, гражданских кормили отдельно согласно рангу. А дед мне говорит: «Ты представляешь, сынок, у нас такое тоже было на фронте. Начальство кормили лучше, кто был при штабе, получал все награды и привилегии, а бойцы в окопах довольствовались тем, что оставалось». И сейчас от ребят, служивших на востоке Украины, слышу то же самое, такая же картина. Столько десятилетий прошло, а так ничего и не изменилось».

Когда Владимир Петрик возвращался домой из Чернобыля, на КПП дозиметр показал повышенный радиационный фон. Оказалось, что фонят документы в нагрудном кармане: права и паспорт. Делать было нечего, поехал домой с такими, потом просто поменял на них обложки. Уже дома Владимиру Ивановичу выплатили пять тарифных ставок за выполненное перед Родиной задание и еще пять – за полученную предельно допустимую дозу облучения - больше 25 рентген. Сегодня на жизнь он не жалуется. Работает старшим сторожем на базе отдыха «Солнышко». Там ему комфортно. Не любит он городской суеты, а еще не понимает, зачем многие чернобыльцы сильно приукрашивают реальные события лета и осени 1986 года. Ведь история должна быть правдивой, тем более выходящая из уст очевидцев.

Татьяна Корсуновская, фото автора и из домашнего архива В.Петрика.

 

Справка

На ГП «ВостГОК» сегодня трудятся 56 участников ликвидации аварии на ЧАЭС, 76 ликвидаторов состоят на учете в ветеранской организации предприятия.

 

Пленум Атомпрофспілки про майбутнє галузі

23 листопада у Києві відбувся II Пленум Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України. На засіданні йшлося про здобутки і проблеми галузі: атомної енергетики, атомної промисловості, ЧАЕС та чорнобильської зони відчуження.

Говорячи про атомну енергетику, директор з кадрів та соціальних питань ДП «НАЕК «Енергоатом» Григорій Муляр, голова ППО ДП «НАЕК «Енергоатом» Олексій Лич, директор з інформаційної підтримки та взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Асоціації «Український ядерний форум» Ольга Кошарна відмітили, що незважаючи на здобутки (продовження на 10 років терміну експлуатації енергоблоку № 3 Запорізької АЕС; початок будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива; завершення основних робіт Комплексу з переробки РАВ на Запорізькій і Рівненській АЕС; будівництво нової лінії електропередач «Запорізька АЕС – «Каховка»), зростання долі атомної енергетики у загально енергетичному балансі України за 10 місяців 2017 року на 3,7 % (56,0 % зараз і 52,3% – у 2016 р.), розвиток атомної генерації декларується лише на словах. Адже не один рік ДП «Енергоринок» має заборгованість перед ДП «Енергоатом» за відпущену електроенергію. Енергоатом має від НКРЕКП виключно «тариф виживання», а не розвитку. У листопаді 2017 року НКРЕКП тариф на відпуск електроенергії атомних станцій ДП НАЕК «Енергоатом» був знижений з дискримінаційних 48 коп./кВт-год до ганебних 46,61 коп./кВт-год (без урахування ПДВ). На сьогодні тариф на відпуск електроенергії АЕС в три рази менше тарифу ТЕС і нижче, навіть, чим тариф для ГЕС. Такий тариф не забезпечує у повному обсязі виробничі, інвестиційні та соціальні програми, не дозволяє підвищити до доцільного рівня заробітну плату, і тому є ризик втрати висококваліфікованого персоналу. «Необхідно зробити усе, щоб зберегти атомні кадри. Це безпека не лише АЕС, а й держави», – зазначив Г.Муляр.

Про реалізацію Енергетичної Стратегії України на період до 2035 року та План заходів, передбачений на першому етапі «Реформування енергетичного сектору» (до 2020 року) для атомно-промислового сектору, розповіла заступниця директора Департаменту ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу Міненерговугілля Світлана Кульчицька.

Про важливість згуртованості і солідарних дій йшлося у виступі генерального директора ДК «Ядерне паливо» Сергія Дробота: «Завдяки тому, що ми виступили єдиним фронтом, ми змогли продовжити роботу підприємств і виплатити заробітну плату (йдеться про непродовження Державною службою геології та надр ліцензії на видобуток уранових руд, що блокувало роботу шахтарів Інгульської і Смолінської шахт упродовж трьох місяців). Акції протестів, організовані профспілкою, прискорили отримання ліцензії». Але є, вважає Сергій Дробот, й чимало внутрішніх проблем підприємства. Перш за все, на низькому рівні організація праці. «На трьох працівників – один керівник». Необхідно, на його думку, також збалансувати виробничу програму підприємства. Але найбільший недолік – відсутність ефективної програми розвитку атомно-промислового комплексу. Відповідний план заходів винесено на розгляд Кабміну. «Маємо надію, що до кінця 2017-го року вони будуть прийняті, - зазначив С.Дробот. - Прийняття нових нормативних актів дасть змогу прийняти програму розвитку. На наступній зустрічі, маю надію, ми вже будемо говорити про досягнення. Ми не просимо у держави додаткового фінансування. Можемо надіятися на свої сили. Але за умови зниження ставки податку з прибутку, сьогодні це 75 відсотків! Наші кошти спрямовуються до бюджету, а не на розвиток підприємства, залучення інвестицій. Це збуджує недовіру інвесторів, які хочуть відповідної державної політики, гарантій держави».

«Приклад подовження терміну дії ліцензій – це приклад того, як держава неефективно вирішує проблеми державних підприємств, на відміну від приватних, – висловив свою думку голова Східної об’єднаної організації профспілки Борис Філіппов. – Три місяці Держгеонадра блокувало видачу дозвільних документів, чим ставило під загрозу саме існування шахт, а три тисячі працівників могли залишитися без роботи. «Гаряче літо» обійшлося профспілці у 400 тисяч гривень. Дякуємо, за підтримку та солідарну фінансову допомогу від Атомпрофспілки».

Ситуація на ДП «СхідГЗК» на даний час дуже складна. Низький рівень заробітної плати на підприємстві, а це всього 8000 грн., спровокував стихійні акції гірників. Є проблеми з достатнім забезпеченням виробничого процесу необхідними матеріалами, комплектуючими, запасними частинами. Викликає велику стурбованість працівників наступна реорганізація комбінату, яка передбачає значні зміни в організації праці, системи її оплати і стимулювання, а також запланована роботодавцем «оптимізація», а простіше сказати, значне скорочення штату. До того ж, викликає обурення методи нав’язування цих змін з боку керівництва Концерну, без врахування зауважень з боку профкому.

Борис Філіппов озвучив першочергові завдання, які стоять перед колективом ДП «СхідГЗК». Він також погодився, що 75 відсотків податку на прибуток – це абсурд: «Ми 30 років будуємо Новокостянтинівську шахту самотужки, державної підтримки – нуль, а ще забирають кошти у вигляді податку, які могли би піти на розвиток підприємства». Також він порушив проблему внесених одноособово змін до Статуту ДП «СхідГЗК», з якими профспілка не погоджується. Голова ППО СМСЧ-9 Василь Онанченко розповів про проблеми спеціалізованих медико-санітарних частин, що ускладнюються сьогодні проведенням в Україні медичної реформи.

II Пленум Атомпрофспілки вийшов надзвичайно насичений інформацією. Усі висловлені на Пленумі думки, пропозиції, зауваження були опрацьовані і лягли в основу Резолюції, прийнятої Пленумом.

Далі надаємо рішення Резолюції, які стосуються атомно-промислової галузі:

«3. Прискорити розробку та затвердження Кабінетом Міністрів України Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу України до 2020 року.

4. Центральному комітету Атомпрофспілки — домагатися поступового підвищення заробітної плати працівників підприємств атомно-енергетичного та промислового комплексу України, підприємств зони відчуження протягом року у розмірі вищому за рівень інфляції не менш як на 15%.

5. Звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою внести зміни до «Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, встановивши для підприємств атомно-промислового комплексу України частину чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету за відповідний період, у розмірі 40 % за умови спрямування ними 35 % чистого прибутку (доходу) від своєї діяльності на розвиток власних виробничих потужностей.

6. Звернутися до Прем’єр-міністра України із вимогою створити профільний орган державної виконавчої влади, до функціонального управління якого включити всі підприємства атомної енергетики та промисловості України, підприємства з поводження з радіоактивними відходами та радіоактивними матеріалами, підприємства з фабрикації ядерного палива.

9. З метою збереження рівня медичного обслуговування та спеціалізації існуючих СМСЧ звернутися до керівництва Українського наукового центру радіаційної медицини з пропозицією створити на базі УНЦРМ Центр надання спеціалізованої медичної допомоги працівникам підприємств атомної енергетики та промисловості та відкрити на базі СМСЧ міст-супутників філії УНЦРМ.

10. Вивчити можливість укладання територіальних угод з базовими підприємствами та органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані підприємства з особливим режимом роботи, про надання фінансової підтримки медичним закладам для збереження гідного рівня надання медичної допомоги працівникам цих підприємств та мешканцям відповідних міст».

З повним текстом Резолюції можна ознайомитися на сайтах Атомпрофспілки та СООП.

Профком.

 

ЗАЯВА ПРО НАМІРИ

до робочого проекту «Розширення й реконструкція хвостосховища в б. «Щ» ГМЗ ДП «СхідГЗК» до відм. 141,50 м. Додаткова ємність»

1.Інвестор (Замовник): Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ДП «СхідГЗК»).

Поштова і електронна адреса: 52210, м.Жовті Води Дніпропетровської обл., вул.Горького, 2. E-mail: zhukov@vostgok.dp.ua

2.Місце розташування площадок (трас) будівництва: проектована площадка розташовується на території проммайданчика хвостосховища в балці «Щербаківська» ГМЗ (західна частина хвостосховища), розташованого  на землях Ганнівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Проектовані об'єкти другої черги реконструкції (додаткова ємність) хвостосховища в балці «Щ» розташовані по периметру «нової» чаші хвостосховища на відстані 3 450 м від південної околиці м. Жовті Води й 1 700 м від околиці с. Мар’янівка. В адміністративному відношенні район розташування хвостосховища в балці «Щ» відноситься до  Петрівського району Кіровоградської області. У фізико-географічному відношенні хвостосховище в балці «Щ» розташоване в південній частині Придніпровської височини на вододілі рік Жовта й Зелена. Територія району хвостосховища входить у центральну частину Українського  кристалічного щита. Хвостосховище розташоване в балці «Щербаківська» (балка «Щ»), що є правим припливом р. Жовта. Абсолютні відмітки поверхні землі змінюються від 151,8 м на вододілі між річками до 85 м в долині р. Жовта. Рельєф ділянки являє собою слабогорбисту рівнину із загальним ухилом у південно-східному напрямку.

3.Характеристика діяльності (об'єкта): Необхідність збільшення ємності для складованих відходів ГМЗ (хвостів збагачення уранової руди) практично однозначно визначає варіант планованої діяльності. А саме - створення додаткової ємності на площі між старою й новою чашами хвостосховища у межах проектованої спрямовуючої дамби та існуючої південно-східної огороджуючої дамби «нового» хвостосховища з відм. 138,30 м.

Реалізація робочого проекту 106/138-1-0 «Розширення й реконструкція хвостосховища в б. «Щ» ГМЗ ДП «СхідГЗК» до відмітки 141,50 м. Додаткова ємність» забезпечує збільшення загальної ємності хвостосховища ГМЗ ДП «СхідГЗК» для підтримки існуючої потужності ГМЗ.

Створення додаткової ємності планується в західній частині «нової» чаші хвостосховища за рахунок будівництва спрямовуючої дамби й нарощування всіх дамб «нової» чаші до відмітки 138,3 м і далі до відмітки 141,5 м.

Планована реконструкція хвостосховища в б. «Щ» буде здійснюватися в умовах діючого підприємства без його зупинки, з відводом землі для будівництва додаткової ємності. Площа ділянки, що відводиться 48,71 га.

Ділянка будівництва об'єктів другої черги реконструкції хвостосховища перебуває в межах санітарно-захисної зони хвостосховища, на відстані 1660-1740 м від житлової зони с. Мар’янiвка П’ятихатського району.

Другою чергою реконструкції хвостосховища в балці «Щ» передбачене будівництво: чаші додаткової ємності; спрямовуючої дамби 1-го етапу з відм. гребеня 138,30 м; спрямовуючої дамби 2-го етапу з відм. гребеня 141,50 м;

розподільних пульповодів; придамбового дренажу; контрольно-вимірювальної апаратури; спрямовуючого нагірного каналу; насосної станції перекачування освітленої води з відстійного прудка додаткової ємності у «стару» чашу;

експлуатаційного (інспекторського) автошляху; огороджуючої дамби з відм. 138,30 м з боку «нової» чаші; захисної лісосмуги.

Ємність хвостосховища, що вводиться, та термін його експлуатації визначені, виходячи із заданих відміток огороджуючих споруд і річного виходу хвостів та становить 3,61 млн. м3 на першому етапі будівництва і 6,82 млн. м3 на другому етапі будівництва. Експлуатація додаткової ємності передбачається до 2028 року. Будівництво додаткової ємності триватиме 48 місяців.

Організація будівництва передбачає здійснення підготовчих робіт до складу яких входить: зрізка рослинного ґрунту товщиною h=0,5÷0,7 м в основі спрямовуючої дамби і у чаші додаткової ємності; зрізка дерев (самосів); зрізка чагарників (самосів); вивіз у спеціально відведене місце відвалів чорнозему, що знаходиться на території площадки додаткової ємності; виїмка лесових суглинків у чаші додаткової ємності.

4.Соціально-економічна необхідність проектованої діяльності: діяльність об'єкта забезпечує підтримку функціонування ГМЗ.

5.Потреба в ресурсах при будівництві та експлуатації:

- земельні – у межах СЗЗ хвостосховища, додатковий земельний відвід 48,71 га;

- сировинні – запас 4672 тис. м3 кварцитів; 2506 м3 піску; 697,5 т цементу на всіх перевантажувальних площадках;

- енергоресурси – 23 кВА;

- водні – існуючі, додаткові не потрібні;

- трудові - існуючі, додаткові не потрібні.

6.Транспортне забезпечення: здійснюється власним автотранспортом підприємства.

7.Екологічні та інші обмеження діяльності: визначені загальнодержавними нормативами викиду (скидання) забруднюючих речовин в атмосферу та водні об'єкти, нормативами утворення відходів.

8.Необхідна еколого-інженерна підготовка й захист території: перепланування площадок і під'їзного шляху, реконструкція дренажної системи, улаштування спрямовуючої дамби.

9.Можливі впливи проектованої діяльності на навколишнє середовище:

Джерелами хімічного забруднення атмосфери є також ремонтні роботи (зварювання) і робота транспортних засобів.

Джерела організованих скидів забруднених стічних вод у водні об'єкти відсутні. - Можливий вплив на підземні води за рахунок фільтраційних втрат із чаші спорудження.

Шуми й вібрація від роботи насосів значною мірою пригнічуються будівельними конструкціями.

Факторами впливу об'єкта проектування на навколишнє середовище, що носять тимчасовий характер, є утворення відходів, а також хімічне й акустичне забруднення атмосфери в період будівельних робіт.

Потенційний вплив на навколишнє середовище можуть надавати:

- на атмосферне повітря – тимчасові джерела викидів забруднюючих речовин і шумового забруднення, що виникають у процесі будівельно-монтажних робіт і аварійних ситуацій;

- на геологічне середовище (підземні води) - фільтраційні води із чаші спорудження;

- на поверхневі води – прямий вплив відсутній;

- на ґрунт - процеси, пов'язані з проведенням земляних робіт при будівництві та наступній рекультивації порушених ділянок.

Таким чином, об'єктами можливого впливу додаткової ємності хвостосховища є: атмосферне повітря, геологічне середовище, ґрунти, а також сельбнища зона, розташована за межами нормативної СЗЗ підприємства (м.Жовті Води, с. Мар’янівка П’ятихатського району Дніпропетровської області, с.Володимирівка, Козацьке, Ганнівка Петрівського району Кіровоградської області). Хімічне й акустичне забруднення житлової зони в період проведення будівельно-монтажних робіт буде тривати 48 місяців.

10.Відходи: одноразово - будівельні відходи (будівельне сміття, металобрухт, відходи ЛФМ, полімери синтетичні (залишки) і огарки електродів).

Відходи розподіляються на дві групи: тимчасові, що утворяться в період будівництва об'єктів другої черги реконструкції хвостосховища, і ті, які утворюватимуться щорічно в процесі його експлуатації.

Спорудження додаткової ємності аналогічні по конструкції і матеріалам існуючим спорудженням на хвостосховищі (дамби, пульповоди, насосні станції). Технологія складування відходів у хвостосховище залишається незмінною. Таким чином, види відходів, які будуть утворюватися в процесі експлуатації додаткової ємності хвостосховища, будуть аналогічні відходам, що утворяться в процесі експлуатації спорудження в сучасних умовах.

Кількісний склад промислових відходів, що утворяться в результаті експлуатації спорудження, залежить від реального завантаження об'єкта, ступеня зносу устаткування й підлягає щорічному коректуванню при отриманні лімітів на утворення відходів. Передбачено, що всі місця тимчасового зберігання відходів забезпечуються твердим покриттям, що виключає потрапляння небезпечних складових відходів у ґрунт. Передбачені під'їзні шляхи для вивезення відходів. Накопичення здійснюється до об'ємів, що дозволяють організувати їх передачу з урахуванням економічної доцільності й за умови дотримання діючих норм з обігу із промисловими відходами.

Прийнята на підприємстві схема поводження із промисловими відходами виключає потрапляння відходів у навколишнє середовище при їх зберіганні або переміщенні.

11.Участь громадськості: ознайомлення з матеріалами, надання пропозицій і зауважень за адресою: 52210, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, тел. (05652) 9-59-32.

В.О.Жуков, заступник головного інженера з РБ та ОНС.