Традиція звітувати за 100 днів своєї діяльності на посаді керівника компанії міцно закріпилася у нашому суспільстві, є зрозумілою і очікуваною. На цьому тижні виповнилося 100 днів, як очільником ДП «СхідГЗК» був призначений Антон Миколайович Бендик. Ця подія стала гарним інформаційним приводом взяти у нього розлоге інтерв’ю, поговорити не тільки про те, що вдалося зробити, і відкрити завісу стратегічних планів, а й задати питання про особисте. З такою ідеєю ми і звернулися до в.о. генерального директора ДП «СхідГЗК» Антона Бендика, і він сприйняв її з позитивом.
Призначення та нагальні питання
- Антоне Миколайовичу, призначення на посаду в.о. генерального директора – розкажіть про це. Чи були сумніви, адже підприємство - специфічне, фінансово-економічна ситуація - складна, відповідальність - велика.
- Я довго не вагався, хоч і пропозиція була досить неочікуваною. Чомусь рішення приймалося достатньо легко. З урановидобувною галуззю перетнувся вперше, але маю досвід роботи на керівних посадах у великих компаніях. А от дійсний стан справ на підприємстві можу оцінити лише зараз, коли пропрацював на посаді три місяці. Але на той момент пропозиція була певним викликом, який мені було цікаво прийняти.
- Ви розуміли, що часу на адаптацію у вас не буде, діяти доведеться швидко, реагувати - оперативно. З чого почали, які ключові напрямки для себе обрали?
- Ознайомився з підприємством, підрозділами. Почув, які проблемні питання озвучують працівники. Одна справа, коли взнаєш про проблеми з інформаційного поля, акумульовані кимось. А зовсім по-іншому складається бачення, коли про них говорять самі працівники, коли особисто відчуваєш, бачиш причини, аналізуєш джерела виникнення негараздів. Сталося все очікувано – «теплої ванни» не було. Коли зібрав і узагальнив усі вихідні дані, з’ясувалося, що треба вирішувати все і одночасно. Мені як керівнику залишатися осторонь вирішення хоча б одного питання не виходить, треба діяти за всіма напрямками. Треба сказати, що ДП «СхідГЗК» – унікальне, бо одночасно є і підприємством, і урановидобувною галуззю. І про це треба говорити, бо проблеми комбінату є проблемами цілої галузі. Тому перші кроки були зроблені в напрямку привернення уваги до підприємства-галузі, створення певної інформаційної хвилі, щоб донести до всіх суб’єктів атомної генерації проблемні питання, які можливо вирішити тільки у взаємодії та партнерстві. Наразі, підсумовуючи цей напрямок роботи, можна сказати, що пройшло ряд зустрічей на рівні очільниці профільного міністерства, навіть на рівні Прем’єр-міністра, численні робочі наради, перемовини з керівництвом НАЕК «Енергоатом» задля пошуку компромісів та шляхів вирішення проблем для підприємства, а значить і для усієї галузі.
Одне з першочергових завдань, яке ставив перед собою, – своєчасна виплата заробітної плати. Можу сказати, що певне скорочення заборгованості відбулося, вдалося виплатити повністю кошти за вересень та скоротити заборгованість за жовтень на 55%. Цей процес триває, і треба виводити підприємство на рівень сталої та вчасної виплати зарплати. Крапку ставити рано. Гарантій не дає ніхто, умови співпраці з НАЕК «Енергоатом» дуже складні, не можна їх назвати конструктивними або дружніми. І це впливає не тільки на вчасну виплату заробітної плати, а й фінансовий стан підприємства в цілому.
Тож серед напрямків діяльності чітко окреслено і питання налагодження продуктивної і конструктивної співпраці з ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо дотримання компанією зобов’язань, які передбачені довгостроковим договором.
Проблема сягає в 2019 рік, коли наше підприємство 2 місяці перебувало у простої. Після відновлення роботи довелося не тільки працювати у поточній програмі, а й збільшувати обсяги виробництва з врахуванням зобов’язань минулого року. Власне, вплив минулих періодів – це один аспект. Другий полягає в тому, що за довгостроковим договором і погодженими графіками з боку НАЕК передбачене авансування, яке мало б надати комбінату поштовх для нормальної роботи. Це не відбулося і не відбувається. Ця позиція є сьогодні для нас основним складним стримуючим моментом. Хронічне недофінансування вплинуло на виконання гідрозакладальних та прохідницьких робіт, без чого розпочати новий 2021 виробничий рік буде дуже складно. Основні гірничі роботи уповільнюються у часі. Якби ми мали своєчасне і в повному обсязі авансування, то виконувався б і фінансовий план 2020 року, здійснювалося б належне матеріально-технічне забезпечення виробництва, всі підрозділи працювали б в режимі нормальної інтенсивності. Натомість відбувається розтягування виробничої програми і запланованих заходів у часі. Навіть при тому, що запускається ствол «Головний» на Новокостянтинівській шахті, комбінат не зможе працювати ритмічно з 2021 року, бо треба буде надолужувати відставання за всіма напрямками. Ми скрізь втрачаємо час, у підприємства є можливості, а використати їх без відповідного фінансового ресурсу не вдасться.
Ну і третім завданням серед пріоритетних для себе визначив укладання додаткової угоди на 2021 рік до довгострокового договору з НАЕК «Енергоатом» на таких умовах, щоб СхідГЗК запрацював стабільно і ефективно. Але, незважаючи на проведену ґрунтовну роботу на всіх рівнях, процес підписання (сьогодні ще) не завершено. Узгоджено обсяги постачання продукції на 2021 рік в межах можливостей комбінату. (Обсяг дещо зменшений у порівнянні з поточним роком, але це обумовлено виробничими можливостями підприємства, які склалися зараз. Дається взнаки хронічне недофінансування, тому технічний стан, обсяги підготовчих гірничих робіт на 2021 рік не дають нам права брати на себе завищені зобов’язання). Ми вийшли на фінішну пряму і в питанні графіка розрахунків за продукцію. А от навколо ціни дискусії тривають і зараз. Відповідно до ситуації на світовому ринку ціна на нашу продукцію мала б залишитися на рівні цього року, а для того, щоб відбулося підвищення заробітної плати на комбінаті, навіть збільшена. Та з боку НАЕК триває шалений опір у цьому питанні, пропонується зниження ціни. Ми не можемо такого допустити, бо це призведе до катастрофічного погіршення фінансово-економічного стану ДП «СхідГЗК». «Боротьба» триває.
Вибачте, що так детально все розповідаю, але користуюся нагодою, щоб зі шпальт нашої газети розповісти колективу про реальний стан справ.
Питання реорганізації ДП «СхідГЗК»
- Антоне Миколайовичу, в трудовому колективі побутує думка, що ключ до вирішення всіх проблемних питань – у реорганізації нашого підприємства шляхом приєднання до НАЕК «Енергоатом». Який ваш погляд?
- Тут в першу чергу треба акцентувати увагу на тому, що не ми вирішуємо питання реорганізації ДП «СхідГЗК». Правильний цей варіант чи ні, але більшість колективу цього хоче. У нас є орган управління, який має прийняти рішення, всю необхідну інформацію, вихідні дані міністерству надано, були вже зроблені певні кроки, але саме ж Міненерго і зупинилося на півдорозі. Ще одна складова - має бути позитивно налаштований і НАЕК «Енергоатом». І якщо попереднє керівництво надало згоду, то сьогодні для НАЕК це проблематичне питання. На мою думку, приєднання вирішило б якісь короткострокові проблеми, але точно не позбавило б нас від усіх викликів сьогодення. Ми повинні щодня працювати і знаходити шляхи вирішення усіх ключових питань. Є ще одна перепона, про яку чомусь ніхто не говорить, а вона досить суттєва. На сьогодні НАЕК увійшов у процедуру корпоратизації, і це призупиняє розгляд реорганізації взагалі. І ми не знаємо, який завтра буде вектор руху самого НАЕК, стратегія розвитку енергетичної галузі в цілому. Слід сказати, що питання не знімається з порядку денного. Дійсно, з точки зору гармонізації всієї атомно-енергетичної галузі воно логічне. Але ми живемо в реаліях сьогодення, і сподіватися, що прийде НАЕК і вирішить за нас всі проблеми, не можна. Треба працювати, робити свою роботу. Як тільки СхідГЗК стане цікавим, прибутковим, ефективним підприємством, то НАЕК із радістю його забере, говорю це без сумнівів. Але коли ми виглядаємо тягарем, то всі хочуть дистанціюватися від такого партнерства. Вірю, коли ми подолаємо власні проблеми і вийдемо на певний рівень ефективної роботи, то в нас будуть зацікавлені. Тому нашу мрію ми повинні розглядати в такій площині: працювати краще, бути економічно ефективними і не втрачати надію, що все буде добре.
Стратегія розвитку та інвестиції
- Антоне Миколайовичу, кожен керівник, діючи локально, вибудовує і стратегію на майбутнє. Чи вже сформували ви стратегічне бачення майбутнього нашого підприємства і професійну команду для реалізації планів?
- Стратегія нашого підприємства є невід’ємною частиною енергетичної стратегії України. Тому окремо вибудовувати якийсь вектор ми не будемо, та і не можемо цього робити. А от, що є стратегією для мене як керівника, так це забезпечення в межах державної програми належного місця СхідГЗК відповідно до можливостей його розвитку. Акцентую увагу в першу чергу на запуску ствола «Головний» і подальшому будівництві та розвитку Новокостянтинівської шахти; на поетапному заміщенні видобутку внаслідок завершення експлуатації Ватутінського родовища та забезпеченні роботою фахівців Смолінської шахти; розробці Апрелівського родовища, державній підтримці модернізації виробництва. У Міністерстві енергетики триває розробка Стратегії розвитку атомної енергетики. ДП «СхідГЗК», як підприємство і урановидобувна галузь в одній особі, має посісти там відповідне місце зі своїми пріоритетами розвитку і належною фінансовою підтримкою з боку держави. Команда комбінату тісно працює з міністерством з тих напрямків, про які вже сказав, бо це єдиний шлях до ефективної роботи.
Ще зроблю декілька акцентів. Одним з варіантів розв’язання фінансових питань нашого підприємства може бути державне відшкодування різниці вартості на УОК, але на даний час не тільки у нас виникають проблеми з відповідністю ціни готової продукції до встановлених тарифів. У НАЕК теж відчутні складнощі з цінами на електроенергію. В цілому вирішення проблем, які утворилися в енергетичній сфері в ході введення ринку електроенергії, вкрай швидко треба вирішувати на рівні держави. У будь-якому разі Міненерго наші підприємства має розглядати, як одне ціле. Ми не є конкурентами, ми маємо одного засновника, ми не повинні мати перепони у своїй роботі, а бути ланками одного ланцюжка – атомно-промислового комплексу і енергетичної незалежності країни.
Щодо команди однодумців, то така команда вже давно сформована на комбінаті, я працюю з нею і, власне, якихось перепон, непорозумінь не відчуваю. Мені досить легко будувати взаємовідносини і конструктивну взаємодію. Я бачу, що ця команда працює ефективно, і фаховий рівень колег мене, як керівника, цілком задовольняє.
- На Новокостянтинівській шахті реалізується інвестпроєкт щодо збільшення виробничих потужностей, є ряд проєктів з модернізації ГМЗ, реконструкції СКЦ. Чи є майбутнє у цих проєктів, які бачите шляхи залучення інвестицій для їх реалізації.
- Можливості для інвестування дійсно є. Що стосується інвестиційного проєкту будівництва Новокостянтинівської шахти, то насамперед це мають бути державні вкладення. Щодо реконструкції сірчанокислотного цеху ГМЗ, ми шукаємо зацікавлених іноземних партнерів. Один з найбільш вірогідних варіантів - залучення інвестицій з боку Європейських екологічних фондів. Є напрацьований покроковий план на найближчий час, формується протокол про наміри щодо співробітництва, будуть підписані відповідні угоди та узгоджені техніко-економічні обґрунтування для проєктування. Слід зазначити, що на комбінаті розроблений стратегічний довгостроковий план розвитку, який враховує продуктивні можливості і терміни припинення експлуатації відпрацьованих родовищ та поетапного нарощування видобутку руди на Новокостянтинівській шахті. Та щоб цього досягти через 3-5 років, треба було б продуктивно діяти вже сьогодні та, мабуть, «ще вчора». Працюємо і в цьому напрямку, обговорюється створення поетапних проєктів для збільшення потужностей НК шахти. Адже не секрет, що будівництво ствола «Головний» велося в умовах обмеженого фінансування, і тому модерновим рішенням його назвати складно в частині видобутку руди та інтенсивності праці. Так, воно дозволяє працювати, але це методи роботи з 80-х років, ми не зробили прориву чи ноу-хау. А нам потрібні сучасні рішення у гірничому видобуванні, для цього і потрібно залучати інвестиції.
Сім’я, хобі та життєве кредо
- Антоне Миколайовичу, так склалося, що це перше ваше інтерв’ю «ТС», тож дозвольте декілька питань про особисте. Чи погодитеся розказати про себе?
- Так. Родом я з Києва. Маю вищу освіту, за фахом економіст, спеціальність «Банківський менеджмент». Розпочав трудову кар’єру з банківської сфери, працював з цінними паперами, в компанії з управління активами. Далі довелося працювати в компаніях різних галузей економіки. І так склалося, що посідав керівні посади, тому управлінський і керівний досвід маю досить вагомий. Першу керівну посаду посів уже у 23 роки, довелося в такому віці брати на себе відповідальність. Що таке керувати, я знаю з точки зору відповідальності за те, що ти робиш, за рішення, які приймаєш.
- Як до вашого призначення на посаду в.о. генерального директора ДП «СхідГЗК» поставилася сім’я?
- Я одружений, виховуємо з дружиною сина 4,5 років. Зараз родина звикає до нової ситуації, але дружина мене підтримала у виборі, поставилася з розумінням. Я дуже вдячний за це, бо надійний тил вдома – це велика вдача.
- Якби зараз знайшлася вільна хвилинка у напруженому графіку роботи, чому її присвятили б?
- Вільного часу, навіть і хвилинки, не випадає. Але можна пофантазувати. Обов’язково виділив би час для спілкування з родиною, батьками, друзями.
- Чи є у вас хобі?
- Скажімо, хобі було («було», тому що зараз часу ні на що крім роботи не вистачає). Подобалася риболовля, приділяв увагу читанню книг, полюбляю розвиваючу, наукову, класичну літературу. Відпочинок з книгою в руках мені подобається.
- Ваше життєве кредо? А можливо життєвий меседж, з яким беретеся до нових та складних справ?
- Те, що ти робиш сьогодні, формує твоє майбутнє. Оце єдиний меседж. Треба не зупинятися, власне, йти вперед і щось робити. Просто прожити день - це не сенс мого життя. Треба робити кожного дня хоч крок до своєї мрії.
- Антоне Миколайовичу, дякуємо вам за те, що зголосилися знайти час для зустрічі, за ґрунтовну і таку розлогу розмову. І на завершення у вас є можливість через газету звернутися до колективу.
- Перш за все, хотів би подякувати колективу за терпіння і розуміння ситуації, причому не тільки за той період, що я на посаді. Приємно, що колектив пишається своїм підприємством, поважає його традиції, які мене приємно вразили. А скільки трудових династій! Це дорогого вартує. Я просто впевнений, що наші спільні дії приведуть до позитивного вирішення складних завдань та викликів сьогодення. Також хочу звернутися до наших партнерів, з якими ми співпрацюємо. Подякувати контрагентам, постачальникам, вони нас підтримують і розуміють відповідальність щодо співпраці з таким підприємством.
Я сподіваюся, що всі зусилля будуть немарними, підприємство здатне працювати ефективно. Маємо надію, що нас почують на всіх рівнях, допоможуть у реалізації напрацьованих шляхів вирішення нагальних питань.
Інтерв’ю провели Олена Малоок і Тетяна Гожуляніна, фото Тетяни Корсуновської
