До уваги суб’єктів декларування

8 січня вступили у дію посиленні карантинні обмеження. Попри це суб’єктам декларування не варто переживати щодо отримання інформації, необхідної для заповнення декларації. Адже практично всі необхідні дані можна отримати з електронних реєстрів за допомогою кваліфікованого електронного підпису.

Розповідаємо, яку саме інформацію можна знайти, не виходячи з дому:

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (https://bit.ly/2zeaaIQ) – містить інформацію, яку необхідно зазначити у розділах 3 «Об’єкти нерухомості» та 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації;

Офіційний електронний портал Держгеокадастру (https://e.land.gov.ua/) – містить відомості про власників та користувачів земельних ділянок, які потрібно зазначати у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» та 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації;

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://bit.ly/35uO94s) – інформація до розділів 8 «Корпоративні права» та 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї»;

Електронний кабінет водія (https://bit.ly/2YyQsSw) – інформація знадобиться при заповненні розділу 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби»;

Електронний кабінет на сайті Державної податкової служби України (https://cabinet.tax.gov.ua/) – містить відомості про доходи;

Портал електронних послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/) – містить інформацію про нараховану заробітну плату та пенсію;

Укрпатент (https://bit.ly/2xxa7Hk) – інформація щодо зареєстрованих патентів на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, яка необхідна для заповнення розділу 10 «Нематеріальні активи».

Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України (https://cabinet.smida.gov.ua/) – інформація про номінальну вартість цінних паперів, яка необхідна для заповнення розділу 7 «Цінні папери».

Зверніть увагу, що інформація, яка міститься у реєстрах, може бути неповною та періодично оновлюватися.

Нагадуємо, що кампанія декларування 2021 року триває до 31 березня.

Отримати роз’яснення щодо заповнення декларації можливо:

• звернувшись до уповноважених підрозділів/осіб із питань запобігання корупції у вашій установі. Їхні контакти можна знайти за посиланням: https://nazk.gov.ua/uk/katalog-upovnovazhenyh/.
• за телефоном Контакт-центру НАЗК +38(044) 200–06–94 (консультації надаються в робочі дні з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 18:00);
• у пошуку за ключовим словом у базі знань НАЗК за посиланням: https://wiki.nazk.gov.ua/.
• Для отримання технічної допомоги щодо роботи з Реєстром зверніться за адресою support@nazk.gov.ua або заповніть форму зворотнього зв’язку на нашому вебсайті.

За інформацією відділу запобігання та виявлення корупції ДП «СхідГЗК»

 

Діалог з колективом

Інформація з перших вуст

Шановні працівники ДП «СхідГЗК»! Якщо у вас є питання, які стосуються різних напрямків роботи підприємства, життєдіяльності його колективу, ви маєте можливість звернутися з ними безпосередньо до керівництва. Свої питання надсилайте у месенджері на сторінку ДП «СхідГЗК» на Фейсбуці або на електронну пошту газети «Трудова слава»: trudovaja-slava@ukr.net Не забудьте вказати своє прізвище та підрозділ, у якому працюєте. Відповіді надаватимуться щотижня.

Протягом минулого тижня на зазначені вище адреси почали надходити запитання, які були об’єднані за тематикою. Відповіді на більшість із них з метою оперативності були розміщені на офіційній сторінці ДП «СхідГЗК» на Фейсбук, оскільки друкований ЗМІ прив’язаний до дня виходу. Відповіді на запитання, які вже зняті з порядку денного, залишаємо на офіційній сторінці підприємства на Фейсбук, а ті, що зберігають актуальність на момент виходу газети, друкуємо у номері. Така форма роботи буде постійною.

- Що реально робить наша адміністрація для входження в ДП «НАЕК «Енергоатом»?

– Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» ініціювало на рівні Міністерства енергетики України питання початку процесу реорганізації підприємства шляхом приєднання до ДП «НАЕК «Енергоатом».

З цією метою адміністрація ДП «СхідГЗК» звернулася з листом до т.в.о. Міністра енергетики Ю.Вітренка з проханням провести тристоронню спільну з НАЕК «Енергоатом» нараду з питань початку процесу реорганізації, визначення відповідальних осіб, погодження Плану заходів з реорганізації, а також з питання умов функціонування уранового виробництва, графіку платежів за УОК та його постачання. Аналогічний лист направлений також т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П.Котіну.

– Чи планується підвищення заробітної плати на підприємстві?

– Підвищення заробітної плати можливе лише за умови збільшення ціни на урановий оксидний концентрат. Із цією метою адміністрація підприємства ініціює певні рішення на рівні Кабінету Міністрів України, щоб нормативно врегулювати питання ціноутворення між ДП «СхідГЗК» та ДП «НАЕК «Енергоатом». Наше підприємство ініціює прийняття Кабміном (відповідно до Закону «Про ціни і ціноутворення») розпорядження про визначення уранового оксидного концентрату товаром, на який розповсюджується державне регулювання цін, відповідним чином запровадити методику розрахунку ціни «собівартість плюс». В собівартість планується включити підвищення заробітної плати, в тому числі на цей рік. Тобто, якщо у нас запрацює цей механізм через державне регулювання цін, ми запровадимо підписання іншої ціни на урановий оксидний концентрат і, відповідно, підвищення заробітної плати в цьому році.

Відділ зв’язків з громадськістю та ЗМІ ДП «СхідГЗК»

 

Вітаємо призерів конкурсу

Днями отримали солодкі подарунки призери конкурсу дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей - 2020», який був організований ДП «СхідГЗК» за підтримки Східної об’єднаної організації профспілки.

Чимало цікавих творчих робіт було подано на конкурс. Його учасниками стали діти та онуки працівників ДП «СхідГЗК», учні підшефних навчальних закладів. За рішенням конкурсної комісії були визначені переможці, яким вдалося найкраще розкрити тему художніми засобами.

Група від 6 до 10 років: І місце – Каріна Іващенко (представляє РМЗ), ІІ – Поліна Вергуленко (РМЗ), ІІІ – Анна Рябоконь (Смолінська шахта), заохочення – Регіна Новікова (ДХЗ), Максим Дубчак (Смолінська шахта).

Група від 11 до 14 років: І місце – Ярослав Ляшенко, ІІ – Ірина Мандрика (Смолынська шахта), ІІІ – Аліса Жушман (РМЗ), заохочення – Софія Зуєнко (Новокостянтинівська шахта), Олександра Рибчич (Смолінська шахта).

Група від 15 до 18 років: заохочення – Анна Безкоровайна (Смолінська шахта).

Каріні Іващенко дуже подобається малювати, вже кілька років вона є учасницею творчого об`єднання «Юний художник», яке організоване в жовтоводській школі №10. Про конкурс дівчинка дізналася від керівника об`єднання Галини Станіславівни Іванченко. «Перед тим, як розпочати працювати над творчими роботами, ми розмовляли на заняттях про охорону праці, розглядали малюнки інших авторів, планували, як краще розкрити тему», - розповіла Каріна. Дівчинка була приємно здивована, коли дізналася про свою перемогу у молодшій віковій групі.

Ярослав Ляшенко дізнався про конкурс від свого батька Романа, який працював на Смолінській шахті. Хлопчику подобається займатися творчістю разом із меншою сестричкою Настею. Батьки намагаються підтримувати дітлахів у цікавих та корисних розвагах, стимулювати їхню активність. Ось і результат не забарився – Ярослав посів перше місце у своїй віковій групі.

Організатори вітають призерів конкурсу та дякують усім учасникам за активність.

У минулому номері «ТС» оголосила про новий конкурс «Охорона праці очима дітей-2021». Оргкомітет чекає на роботи нових учасників!

Підготувала Олена Кубарєва

 

70 років історії ДП «СхідГЗК»

Сегодня в рубрике, приуроченной к юбилею комбината, мы вернемся на четыре десятилетия назад, во времена строительства завода по производству серной кислоты.

Большая химия в Желтых Водах

В 1979 году Министерством среднего машиностроения принято решение о строительстве сернокислотного производства на территории г. Желтые Воды в составе Восточного горно-обогатительного комбината. А в 1980 году стала поступать первая рабочая проектная документация, и на северной окраине Желтых Вод в 5 км от городской черты на площади в 25 га начались работы по разметке территории, земляные работы по снятию и складированию чернозема, велась подготовка к строительству.

В марте 1980 года на базе МТС ВостГОК вводят единицу инженера-комплектатора, на которую назначают Кулика И.С., а в первых числах августа текущего года он вместе с инженером отдела оборудования Попенко А.П. принял первую платформу оборудования сернокислотной установки СК-42 ПНР. Предстоял несвойственный нашему ведомству, но ответственный период первой массовой приемки на комбинате импортного оборудования. Комплект поставки включал в себя полный состав основного технологического оборудования, трубопроводов, запорной арматуры, электротехнического оборудования, оборудования КИПиА и монтажных материалов вплоть до гвоздя. Сотни тонн упакованного разнообразного оборудования и материалов следовало не только разгрузить и разместить, но и обеспечить его сохранность до предстоящей выдачи в монтаж. Совместными усилиями ОКСа, отдела оборудования и БМТС данная задача была выполнена.

Для обеспечения и сопровождения строительства в начале 1981 года на ВостГОКе в составе отдела капитального строительства была организована небольшая группа специалистов в составе Шевченко И.З., Илиенко В.В., Константинова О.В., выполнявшая кураторские функции, производившая экспертизу проектов, заявку, комплектацию и выдачу в производство работ проектной документации и оборудования. В это время на стройплощадке разворачивалось масштабное строительство. Подразделение генерального подрядчика СМУ-1 производило работы по горизонтальной и вертикальной планировке территории, а СМУ-4 закладывало первые фундаменты будущих объектов.

В 1983г. принимается решение об образовании в составе ГМЗ сернокислотного цеха (СКЦ). Так, впервые на комбинате появилась структура, которой предстояло заниматься вопросами большой химии в недрах горно-обогатительного предприятия. Особенно актуален был кадровый вопрос. Частично проблема решалась за счет кадрового потенциала ГМЗ: представители общепромышленных профессий, таких как слесарь механосборочных и монтажных работ, электрогазосварщик, станочник, электрослесарь легко осваивали новые рабочие места. Намного сложней было с подбором персонала основных профессий - аппаратчиков, слесарей по ремонту технологического оборудования, электромонтеров специфического электрооборудования, слесарей КИПиА, а также инженерно-технических работников. В связи с этим комбинатом была осуществлена беспрецедентная акция по привлечению на льготных условиях специалистов – сернокислотчиков химической промышленности и цветной металлургии. В результате такой кадровой политики в СКЦ влилась большая группа работников ГМЗ, таких как: опытные Бурхович Н.М., Массалитин В.М., молодые рабочие Товмач С.Г., Хорольский А.Г., Башинский С.А., Масельский А.И, Метик В.В., Пузырей С.И., а также вскоре ставшие руководителями Шарыгин О.К., Омельчук В.П. и многие другие. Кроме того, пополнился инженерный корпус опытными специалистами из «Оргхима»: Сидоренко И.Ф. и Сидоренко Е.А., Близнюком С.А., Сухаревым И.А., специалистами родственных и др. сернокислотных производств – Мельником В.Н. Малых Ю.С., Пак М.П., Нагибиным, Морозовым, молодыми специалистами - Волковым С.В., Волковой Е.С., Кузнецовым В.П. и многими другими. Одновременно, по требованию эксплуатации, появляется первый законченный строительством объект - здание ремонтно-механического участка. У вагончика появилась альтернатива, служба эксплуатации стала обживать РМУ. Первый механизм, который появился на вооружении эксплуатации - автопогрузчик 4045 грузоподъемностью 5т. Вообще автопогрузчик вместе с помещениями РМУ придали новую динамику деятельности эксплуатации. Появилась реальная возможность формировать собственную ремонтную базу и производить полноценную предмонтажную ревизию оборудования.

Стройка приобретала все более очерченные контуры будущего производства. Самым ответственным моментом строительства являлось воздвижение на самый мощный фундамент стройки уникального высотного сооружения – выхлопной трубы. Но здесь не обошлось без неприятностей. Металлоконструкция выхлопной трубы диаметром 2м и высотой 180м полностью собиралась в горизонтальном положении и готовилась к подъему методом опрокидывания – из горизонтального положения в вертикальное ее следовало провернуть на шарнирах, специально установленных в нижней опорной части. Но в ходе сборки в одном из элементов трубной опорной конструкции была обнаружена трещина. Сборка стала невозможна, что поставило под угрозу срыва не только сроки подъема трубы, но и предстоящий пуск производства в целом. Серьезность проблемы объяснялась тем, что дефектный элемент представлял из себя толстостенную трубу с переменной по длине толщиной тела. Подобная труба не была стандартизирована и серийно не выпускалась. Вот здесь и проявились оперативность и невероятные возможности могучего Среднего машиностроения, когда труба в считанные дни была найдена, согласована к применению и доставлена на стройплощадку с Игналинской атомной электростанции. Таким образом в строго установленные сроки на пьедестал взошел главный символ СКЦ с водруженным на 180-метровой высоте государственным флагом.

В IV квартале 1983 года вместе со строительством шло к завершению формирование структуры цеха. Еще до выпуска первой кислоты был определен состав технологических смен. Первыми в смену вышли пять человек: начальник смены Бортников А.В., машинист насосных установок Пузерей Г.И., аппаратчик ХВО Михайлова В.В., слесарь-ремонтник Волков Н.К., электромонтер Сенюк В.Я. Несмотря на холод поздней осени и первые заморозки наступающей зимы, службу эксплуатации ожидала горячая пора пуско-наладочных работ. Первым объектом, предъявленным к сдаче рабочей комиссии под пуско-наладочные работы, была насосная станция пожарно-питьевого водоснабжения. И первый блин, как говорят, вышел комом. Прием воды на пожарно-питьевую насосную, в присутствии многочисленных членов комиссии, окруживших аппаратчицу Пузырей Г.И., превратился в настоящий потоп. Сутки ушли на устранение многочисленных течей воды прежде, чем комиссия приняла объект в эксплуатацию. Следующими крещение получили Пак М.П., Савчук Е.А. и Портянко Л.И. на ХВО. Так, к концу IV квартала 1983 года пообъектно проводились пуско-наладочные работы, заполнение системы кислотой, обкатка насосов, опрессовка кислотопроводов и холодильников, промывка котла-утилизатора, сушка и разогрев футеровки серной печи и топки пускового подогревателя, сушка и разогрев катализатора в контактном аппарате.

Потом пошли серные дела. Они хорошо запомнились самому квалифицированному бригадиру Ещенко А.А, лучшему сварщику и тогда еще молодому Пересаде С.Д., автогенщику Гущину Н.В., всегда находящемуся в работе и не просыхающему от соленого пота Мухаю Ю.Н., Музычуку С.К. и начальнику участка Мельнику В.Н.

Как паяльными лампами отогревали хранилище жидкой серы, наверное, часто вспоминалось Омельчуку В.П. и особенно пострадавшему при этом автогенщику Ткаченко В. Как принимали кислоту для пуска трудно было забыть нашему профсоюзному лидеру Наранович Н.И.

Не раз вспоминали, как гнали воду по замороженной трубе на воздуходувку вместе с прибывшими по тревоге пожарными Бомбик В.В. и вездесущий Усталов А.А. Как дымовыми шашками испытывали контактный аппарат помнит и автор этих строк. Как по тревоге «врукопашную» выгружали вагоны с серой и загружали контактную массу в аппарат запомнилось Сидоренко И.Ф. Как открытым огнем сушили футеровку циркуляционного сборника АІ в подробностях бы рассказали Чайка П.К., Малых Ю.С. и Клименко В.А., как запускали котел-утилизатор без автоматики, связи и освещения – Щербина В.Я., Ткаченко В.Д., Чайка А.А., как без площадок обслуживания и строительных лесов устраняли газовки контактного узла запомнилось Близнюку С.А., как один на трех станках работал многостаночник Мороз Н.В. было невозможно забыть Бондарю Н.М., как нарушали ТБ – рассказала бы Городилова С.А., кто и сколько работал во время работы и после работы знала Чайка Л.Д. И уж все помнил, что было на работе и вокруг работы, начальник цеха Щербаков А.Е. Героический персонал, переживший все невзгоды и лишения пускового периода, ощутивший на ощупь и на вкус серную кислоту, с честью справился с поставленной перед ним задачей.

4 февраля 1984 года под руководством начальника цеха Щербакова А.Е. была выпущена первая кислота. Так большая химия вошла в гидрометаллургию. ГМЗ стал по существу химико-гидрометаллургическим заводом, а ВостГОК – горно-химическим комбинатом.

Параллельно с вводом первой очереди началось строительство второй – СК-46, которая была введена в эксплуатацию в IV кв. 1987 г. С ее пуском сернокислотный цех получил статус завода. Его первым директором был назначен Варфоломеев Анатолий Харитонович. Завод работал стабильно, произведенная им серная кислота шла не только на нужды ГМЗ, но и расходилась по всей Украине, отправлялась в Россию и Белоруссию.

Однако неблагоприятный период резкого падения спроса на серную кислоту в 1991-2000гг. привел сначала к снижению объемов производства, а затем и к полному его прекращению. 2000-й – самый тяжелый год в истории сернокислотной установки: цех в простое, затем переходит на длительную консервацию. В 2004г. по инициативе генерального директора ГП «ВостГОК» П.Г.Перькова сернокислотное производство переживает свое второе рождение. Произведен небывалый объем ремонтно-восстановительных работ. Огромный финансовый кредит и кредит доверия были оправданы успешным пуском сернокислотной установки в эксплуатацию. Большая химия вернулась и стала неотъемлемой частью гидрометаллургии. Большой вклад в пуск установки внесли Сироткин В.В., Гунько В.П., Савчук Е.А., Мрочко В.Н., Шарыгин О.К. Хочется назвать тех работников СКЦ, кто стоял у истоков его строительства, а затем занимался выпуском кислоты, кто перенес все невзгоды, но остался на своих рабочих местах, не искал лучшего и не оставил свой родной дом. Это Усталов А.А., Шпетный И.А., Пузырей Г.И., Гирик А.Г., Савчук Е.А., Дуда Л.И., Метик Г.Л., Масельская Л.А., Афонина О.В., Бойченко А.И., Шарыгин О.К., Хохлов С.Н., Угланова Т.П., Портянко Л.И., Есина Л.А.,Люлько Г.В., Седченко Н.И., Пономарь Н.А., Омельчук В.П., Польский Е.Н.

Жизнь идет своим чередом, и на смену ветеранам завода приходит молодежь. Коллектив СКЦ выстоял и, несмотря на очень тяжелые условия, работает и поныне, выпуская серную кислоту.

Из воспоминаний В.В. Илиенко, главного механика ГП «ВостГОК», полного кавалера знака «Шахтерская слава»

 

Справка «ТС»

1979 год

27 июля. Совет Министров СССР принял решение о строительстве серно кислотного завода на предприятии Р-6449

Бюро по исследованиям, проектированию и реализации инвестиций неорганической промышленности («Бипроквас», г.Гливице, Польша) разработано технологию производства серной кислоты из элементарной серы.

1984 год

І квартал. Пуск первой очереди СКЗ (СК-46). Проектная мощность – 450 тыс. тонн в пересчете на моногидрат.

1987 год

ІV Квартал. Пуск второй очереди СКЗ (СК-46). Проектная мощность – 500 тыс. тонн в пересчете на моногидрат.

1989 год

Достигнута максимальная производительность по выпуску серной кислоты 876 900 тонн