70 років історії СхідГЗК: все пояинається з проєкта
2021-й – юбилейный год для комбината, и мы продолжаем рассказывать на страницах «ТС» о деятельности его подразделений. 61 год назад в составе управления Восточного горно-обогатительного комбината была создана структурная единица – проектно-конструкторский отдел (ПКО), в настоящее время – проектный отдел.
Его специалистам в той или иной мере приходится вникать во все, чем жило и живет наше предприятие: начиная от добычи и переработки урановой руды и заканчивая базами отдыха для трудящихся.
Приведем пример контрастов: карьер для добычи песка, колбасный цех, оросительная система сельхозполей с гидроагрегатами «Фрегат». Понятно, что эти технологии разные. Но сотрудники ПО справляются даже с самыми сложными задачами.
До 1990 года комбинат развивался очень бурно за счет освоения новых месторождений в Кировоградской области, строительства Ингульского и Смолинского рудников в составе подземных и поверхностных комплексов со всей необходимой инфраструктурой соцкультбыта. Поэтому главными заказчиками для проектного отдела на рабочую проектно-сметную документацию были ОКС и горный отдел комбината: изменение и корректировка проектных решений в соответствии с реальной обстановкой. Обычно добыча руды велась с опережением строительства основных технологических титульных зданий и сооружений. В этих случаях выдача руды осуществлялась по укороченным технологическим схемам и цепочкам.
В проектном отделе не было узкой специализации. Как правило, один инженер делал документацию от винтика до сборочного чертежа, от свайного поля до крыши здания, от однолинейной принципиальной схемы до спецификации. Такая школа в проектном отделе и сегодня. Многие специалисты ПКО были известны широкому кругу желтоводцев потому, что своими знаниями делились и помогали другим. А.Я.Синецкий преподавал строительное дело в вечернем техникуме. В.В.Давыдов и И.Е.Погорелов консультировали студентов по начертательной геометрии, сопромату, ТММ, машиностроительному черчению. А.Г.Кеденко выполнял чертежи филигранного качества, а И.Е.Погорелов чертил со скоростью печатного станка (принтера).
Выделим важные проекты, разработанные специалистами проектного отдела за последнее время.
В 2005 году на комбинате была принята «Программа развития альтернативных источников урана». Наряду с другими мероприятиями она предусматривала получение дополнительного металла за счет переработки отвалов горных пород на шахтах предприятия. К тому времени на Смолинской шахте было накоплено 5 млн тонн отходов. В 2008 году проектным отделом был разработан проект «Смолинская шахта. Поверхностный комплекс. Увеличение мощности участка сортировки отвальной породы. Комплекс «Алтаит».
В 2009 году здесь был построен сортировочный комплекс по переработке отвальной породы с получением концентрата и «чистых хвостов». Через четыре года завершилась переработка отвалов забалансовых руд при помощи комплекса «Алтаит», очищена территория, которую занимали отвалы объемом более шести миллионов тонн.
В 2013 году был разработан, а спустя два года реализован проект «Новоконстантиновская шахта. Временный узел приготовления закладочной смеси». Этот проект был необходим для осуществления гидрозакладки выработанного пространства в отработанных блоках первой рудной зоны, которая после «созревания» позволяла возобновить проходческие и добычные работы.
В 2020 году был разработан проект «Смолинская шахта. Карьер песка. Доработка запасов» с целью изменения контуров существующего карьера. Песок Смолинского месторождения используется в составе твердеющей закладки для шахт комбината. Существующая на сегодня годовая потребность в песке составляет 300-400 тысяч тонн с перспективой роста до 500-600 тысяч тонн в год за счет возрастания потребностей Новоконстантиновской шахты.
По возможности ПО выполняет проектные работы и для городских нужд. Так, в 2015 году была разработана проектная документация по устройству во Дворце культуры пандуса и санузла для людей с ограниченными физическими возможностями, передвигающихся на инвалидных колясках. И уже осенью этого же года для таких людей стало доступным и удобным посещение ДК - центра культурной жизни нашего города.
Ольга Шило, инженер проектного отдела. На фото: В 2013 году был разработан, а спустя два года реализован проект «Новоконстантиновская шахта. Временный узел приготовления закладочной смеси». Этот проект был необходим для осуществления гидрозакладки выработанного пространства в отработанных блоках первой рудной зоны, которая после «созревания» позволяла возобновить проходческие и добычные работы.
С празником здоровья, силы и грации!
11 сентября – замечательный праздник – День физической культуры и спорта. Редкий человек может сказать, что он не имеет никакого отношения к спорту, и трудно представить себе работника нашего комбината, который ни разу не принял участие в спортивных мероприятиях. Неважно, в какой роли: участника, организатора, спортивного судьи или просто болельщика.
Физическая культура и спорт всегда были приоритетным направлением в социальной жизни нашего предприятия, которое отметило свой семидесятилетний юбилей. Руками наших строителей возводились спортивные объекты, для работы приглашались опытные тренеры и специалисты, выделялись значительные средства для проведения многочисленных спартакиад и организацию поездок на соревнования. Спорт – это прекрасное средство для снятия напряжения после трудовых будней, организация досуга и общения людей, а физкультурники и спортсмены получают мощнейший заряд положительных эмоций, спорт объединяет людей.
На спортивных аренах всех уровней воспитанники спортивного клуба предприятия достойно представляли страну и родной город, а многие становились победителями и призерами. Есть среди наших земляков участники Олимпийских игр, чемпионы мира и Европы, заслуженные и международные мастера. Более 120 работникам комбината было присвоено звание «мастер спорта». Футбольная команда комбината – двукратный чемпион Украины, мотогонщики семь раз становились обладателями Кубка страны, радовали своими многочисленными победами пловцы, тяжелоатлеты, борцы, волейболисты, и список спортивных побед можно продолжить.
Молодежь, которая сейчас подрастает, должна знать и помнить, как их отцы и деды защищали честь города и комбината на спортивных аренах, должны знать и стараться улучшить эти достижения.
Администрация и профсоюзный комитет комбината поздравляют с праздником всех, кто не расстается с гантелями и скакалкой, кто посвятил свою жизнь спорту, всех, кто занимается спортом ради здоровья, силы, грации! Поздравляем взрослых и детей, профессионалов и любителей, опытных и начинающих спортсменов. Успехов вам! Не расставайтесь со спортом, будьте здоровы и красивы!
Гра у волейбол не тільки підтримує фізичну форму, а й загартовує характер
Вже 10 років на СхідГЗК інженером-програмістом працює Олександр Болічевський, і весь цей час він активно грає у волейбол у складі збірної комбінату та Атомпрофспілки. Напередодні Дня фізичної культури та спорту редакція «ТС» зустрілася з Олександром, який розповів про ігри у складі збірної під керівництвом тренера О.В.Сологуба, про свою роботу та цікаві ігрові моменти.
«Молодий, завзятий, цілеспрямований спортсмен і просто дуже хороший хлопець» – так характеризує Олександра Болічевського тренер О.Сологуб.
За фахом Олександр Болічевский інженер-системотехнік. Свою спеціальність опановував у Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості. На комбінат прийшов у вересні 2011 року відразу після закінчення інституту. Працював у відділі автоматизованих систем керування виробництвом ГМЗ, а після реорганізації підприємства у 2018 році був переведений до відділу з розробки та впровадження програмного забезпечення служби інформаційних технологій.
– Олександре, чому ваш професійний вибір випав на інформаційні технології?
– Наприкінці дев’яностих в нашій школі створили комп’ютерний клас. До того моменту комп’ютери, можна сказати, бачив лише у кіно. Мати таку техніку вдома вважалося досить дорогим задоволенням. Було дуже цікаво, як це сучасне диво працює. Згодом цікавість переросла в майбутню професію, пов’язану з інформаційними технологіями.
– Чим цікава вам робота?
– Я маю справу з програмуванням та адмініструванням. Разом з колегами здійснюю супровід та експлуатацію програмного забезпечення інформаційної системи гідрометалургійного заводу. Вона використовується технічним і адміністративно-технічним персоналом ГМЗ для контролю показників виробничого процесу. З даних, що накопичуються в системі, формуються необхідні звіти, які загалом дають змогу оцінити ефективність роботи всього заводу. Крім того виконую роботи з підтримки користувачів ПК, обслуговування промислового комп’ютерного та мережевого обладнання. Загалом роботи багато, і вона мені подобається.
– Інтерес до гри у волейбол теж родом з дитинства?
– Ні. Захопився цією грою під час навчання в університеті. Але там не було належних умов для занять. Тому, як тільки влаштувався на роботу, відразу поцікавився, як на комбінаті з цим видом спорту. Дізнався, що на підприємстві є своя волейбольна команда, яку підтримує профспілкова організація. Відразу пішов на тренування, познайомився з тренером Олександром Васильовичем Сологубом та членами команди. Мені прийшлося багато працювати, щоб, як то кажуть, наздогнати хлопців у фізичній і професійній підготовці.
Адже досвіду майже не було, тільки бажання займатися. Гра у волейбол дає не тільки фізичне навантаження, а й загартовує волю, силу духа, зміцнює в емоційному плані, розвиває здатність концентруватися, швидко приймати рішення.
– Пам’ятаєте свої перші змагання у складі команди СхідГЗК?
– Це були змагання серед підприємств атомно-промислового комплексу України, які проходили в Енергодарі. Тренер жартівливо називав їх «наші Олімпійські ігри», на яких треба показувати результат. А з результатом якраз і не склалося, забракло досвіду. Було зрозуміло: щоб виступати на рівних з потужними суперниками, доведеться багато працювати. Вагомий внесок задля наших перемог зробив Олександр Васильович. Окрім проведення тренувань він вирішував організаційні і фінансові питання, щоб ми змагалися серед команд-аматорів вищої ліги Кривого Рогу та Кам’янського, на яких ми вже займали призові місця. Проводились змагання і в нашому місті за участі команд з Кропивницького, Вільногірська, Кривого Рогу, Кам’янського. В команди з’явився певний ігровий досвід, у 2013 році наша команда стала срібним призером спартакіади Атомпрофспілки, а згодом і переможницею змагань.
– Сьогодні ви вже настільки досвідчений гравець, що виступаєте у складі збірної Атомпрофспілки.
– Так, після завершення змагань обираються найкращі гравці з різних команд, з яких і формується збірна Атомпрофспілки для виступу на Всеукраїнській міжгалузевій спартакіаді трудящих промислової сфери та транспорту. Команда досить впевнено грає на цих змаганнях, декілька разів поспіль була золотим призером. Неодноразово я мав честь грати за Атомпрофспілку.
– Олександре, ви 10 років у волейболі. За цей час, напевне, траплялися якісь цікаві історії. Якщо можна, поділіться з нашими читачами.
– Так, є історія, яка запам’яталася. У 2015 році проходила XX ювілейна міжгалузева спартакіада. Наша збірна, в якій були гравці Южноукраїнська та Жовтих Вод, тоді впевнено дійшла до фіналу, де нашим суперником була команда Павлоградвугілля. Відразу після початку гри стало зрозуміло, що суперник, м’яко кажучи, виглядає сильнішим. Ми не змогли протистояти павлоградцям у першій партії і програли. Почали налаштовуватися на другу. Але гра не пішла. Суперник завжди був попереду і вже майже святкував перемогу: рахунок був 24:18 на користь вугільників. Ще б один м’яч, і гра завершена. Представники інших видів спорту від нашої делегації, які прийшли подивитися на гру, побачивши такий стан речей, просто махнули рукою та пішли, аби не засмучуватися і не бачити поразки. Саме в цей час на трибунах з’явилася команда наших футболістів, які почали дуже-дуже активно вболівати. З цього моменту все кардинально змінилося. Сталося наче маленьке диво: що тільки не намагався зробити суперник, нічого не діяло. Наші влаштували справжню війну за кожний м’яч, робили все можливе і неможливе і таки вирвали перемогу в другій партії з рахунком 27:25. Після такого суперник був повністю деморалізований, і третя партія завершилася з розгромним рахунком 15:5 на користь нашої збірної. Ті, хто пішов раніше, не могли повірити, що ми перемогли, а гравці команди питали наших вболівальників, чого вони не прийшли раніше. Що можна додати до цього? Інколи здається, що шансів на успіх майже не лишилося, але шалена підтримка вболівальників робить диво – бездоганна гра команди, розгублені очі суперників, яким до перемоги залишався один крок, і шалені емоції, від яких перехоплює подих. Після того випадку очевидці жартівливо говорили: що ту перемогу ми просто «вкрали».
P.S. Напередодні Дня фізкультури і спорту в Коблевому стартувала традиційна Всеукраїнська міжгалузева спартакіада. У складі волейбольної збірної Атомпрофспілки виступає і О.Болічевський. Побажаємо Олександру та його колегам по команді вдалого виступу і перемоги.
Бесіду провела Тетяна Корсуновська. На фото – збірна команда СхідГЗК з волейболу на чолі з тренером О.Сологубом. Олександр Болічевський – другий зліва.
Марина Аносова: Люблю создавать красоту своими руками
Марина Аносова трудится уборщиком служебных помещений участка по ремонту и хозяйственному обслуживанию ГП «ВостГОК». Выполняет ежедневную кропотливую работу на совесть, поддерживает порядок и чистоту. А придя домой, она старается выкроить хотя бы несколько минут, чтобы посидеть за любимой швейной машинкой: уже который год Марина увлекается дизайном и пошивом штор.
Говорят, что окна – это «глаза дома». Поэтому в дизайне интерьера особое внимание уделяется шторам. Если они удачно подобраны, то способны придать особый шарм помещению, а в противном случае могут свести на нет все усилия хозяев по созданию уютной и красивой обстановки.
Заглянув в гости к друзьям или коллегам, Марина Аносова всегда готова посоветовать, какие шторы будут выигрышнее смотреться в их доме. Она может продумать удачный дизайн и воплотить идею в жизнь (в этом помогает специальное образование швеи).
«Мне очень нравится шить ламбрекены, - рассказывает Марина. – Это горизонтальные шторные драпировки, которые располагаются в верхней части оконного проема по всей ширине карниза. Они могут размещаться поверх штор и крепиться к ним либо к карнизу. В зависимости от стиля интерьера ламбрекены дополняются оборками, тесьмой, каймой, бахромой, воланами и другими элементами декора. Сейчас широко используются шторы на люверсах (пластиковых кольцах, через которые ткань как бы «нанизывается» на карниз). Вообще, когда меня спрашивают: «А что сейчас модно?», то я отвечаю: «Модно то, что вам нравится!» Конечно, есть определенные тенденции, но ведь интерьер комнаты, кухни или спальни, в первую очередь, должен гармонировать с внутренним миром хозяев. Когда чье-то окно с моей помощью приобретает красивый вид, я получаю большое удовольствие! Люблю создавать красоту своими руками».
Со страницы газеты Марина Аносова поздравляет с юбилеем комбината своих коллег – работников участка по ремонту и хозяйственному обслуживанию: «У нас отличный коллектив, вместе со мной работают замечательные дружные люди, каждый готов помочь, подставить плечо.
Желаю всем здоровья, стабильности, благополучия и достойной зарплаты».
Подготовила Елена Кубарева, фото из архива М.Аносовой
