ГМЗ у моєму житті
19 січня– день народження гідрометалургійного заводу ДП «СхідГЗК». Саме цей день увійшов в історію заводу та комбінату невипадково. Хрещенської ночі 1959 року молодіжною бригадою під керівництвом Михайла Ладиженського була отримана перша товарна продукція комбінату у вигляді закису-окису урану. Історію підприємства пишуть його люди. До дня народження гідрометалургійного заводу його працівники та ветерани згадали найяскравіші моменти свого трудового життя та привітали рідний колектив з 63-ю річницею випуску першої готової продукції.
ВАЛЕРІЙ ДАВИДОВ:
- У мене зі СхідГЗК пов'язане все життя. І практично повністю воно проходило у бойових умовах. Наразі для забезпечення виробничої діяльності підприємству не вистачає грошей, а раніше їх не встигали освоювати. Перед нами ставили
найскладніші завдання, і за невиконання планових показників суворо карали. Жодне гірничовидобувне підприємство неможливо побудувати без капітальних вкладень, які будуть амортизуватися у майбутньому. Потрібні серйозні інвестиції держави.
За моє трудове життя на комбінаті було багато цікавих проєктів, серед яких і Сафонівське родовище. Це був один з найважливіших для мене об’єктів. У 1980 році було створено ділянку підземного вилуговування на Михайлівському родовищі, а поряд знаходиться і Сафонівське. Це було чисте поле, на якому ми збудували дослідно-промислову ділянку СПВ та видобули 40 тонн урану. То був цікавий проєкт, коли на порожньому місці виросло ціле підприємство. СхідГЗК був піонером з успішного впровадження методу підземного вилуговування. Сумно, що нині на комбінаті використання та розвиток технологій блокового та купного вилуговування пригальмовано, хоча на сьогоднішній день це найдешевші способи отримання уранового концентрату.
На підприємстві я пройшов гарну виробничу школу: очолював на ГМЗ спочатку дільницю, потім цех, згодом працював директором СКЦ, ГМЗ, заступником головного інженера комбінату з геотехнологій. Колектив заводу має потужний потенціал, заводчани хочуть і вміють працювати.
У день народження заводу бажаю колективу ГМЗ всього найкращого, міцного здоров'я, стабільної роботи, впевненості у завтрашньому дні. Вірю, що комбінат стане на ноги, підприємство має майбутнє. З днем народження, ГМЗ!
ВОЛОДИМИР ВАЙНЕР:
ГМЗ – це величезний розділ у книзі мого життя. Працював на заводі з 1978 року до вересня 2021. Прийшов механіком, працював машиністом, слюсарем, протягом трьох років очолював профком заводу… А загалом у громадській діяльності брав участь із перших днів своєї роботи на ГМЗ. Завод – це насамперед люди: просто чудові, працьовиті, чесні. Кожен знає, навіщо сюди прийшов, і виконує свою справу. Ось у чому головна особливість нашого колективу. Шкода, що ця важка праця не оцінюється належним чином. Пригадую, як у період керівництва комбінатом Михайлом Івановичем Бабаком нам – активістам профспілкової організації довелося побувати в 11 міністрів, відстоюючи інтереси підприємства.
Говорячи про рідний завод, можна згадувати багато цікавого, доброго. Скільки було вражень, коли їздили на екскурсії, на зимову та літню рибалку. А конкурси, змагання, призи, вшанування ветеранів, свята... Згадую, як урочисто встановлювали меморіальну дошку першому директору заводу В.П.Семченку. Встановили прапори, грав оркестр... Є такі речі, що піднімають моральний дух, стимулюють.
Вітаю рідний завод із днем народження! Багато країн мріють про таке підприємство як наше. Бажаю, щоб наш комбінат отримав державну підтримку. Щоб більше уваги приділялося людям, підтримувалася молодь. Адже якщо працівники знатимуть, що праця уранщика цінується і відповідно оплачується, а обладнання модернізоване та працює без збоїв, то й робочий процес піде чудово.
Бажаю заводчанам та всім працівникам підприємства терпіння, надії та віри у щасливе майбутнє!
ОЛЕГ ГУНЬКО:
- На ГМЗ працюю 28 років. Починав електрогазозварником, згодом опанував спеціальність слюсаря, був обраний бригадиром бригади з ремонту технологічного обладнання хімічного переділу. 
Протягом цих років колектив оновлювався, алезгуртованість, дружба, взаємодопомога залишалися незмінними. Приємно, коли на кожного колегу можна розраховувати у найскладнішій ситуації та знати, що він не підведе, а обов’язково докладе максимум зусиль і виконає найскладніше завдання. Тим більше, що ремонтники усвідомлюють: від того, наскільки якісно вони виконають роботу, залежить успішний пуск та подальша робота заводу. Взагалі, колеги – майже рідні люди. А із заводом пов'язане все моє життя! Тут набув не тільки цінного професійного досвіду, а й отримав корисні знання у профспілковій сфері. Торік був обраний головою профспілкової організації ГМЗ. Проблем вистачає. Ми всі розуміємо, наскільки людям потрібна постійність, стабільність, своєчасна виплата зарплати, достатнє матеріально-технічне забезпечення виробництва. Але ми не втрачаємо оптимізму та віримо, що вдасться подолати труднощі.
Вітаю працівників та ветеранів ГМЗ з днем народження заводу, бажаю міцного здоров'я, стабільності та впевненості у завтрашньому дні.
ЮРІЙ МАРЧЕНКО:
- На завод прийшов у 1998 році. Починав сторожем хвостосховища. Потім перейшов на вапняну ділянку до цеху основного виробництва. Освоїв низку професій, починаючи з чистильника, «доріс» до майстра зміни, начальника зміни заводу. З вересня минулого року працюю начальником виробничого відділу ГМЗ. Дуже допомагає пройдений трудовий шлях, адже зараз знаю весь завод. На роботу всі ці роки ходжу із задоволенням. Особливо тішить, коли завод стабільно працює – все крутиться, вирішуються організаційні питання та вдається досягти позитивного результату. Приємно усвідомлювати себе частиною цього важливого процесу та брати у ньому активну участь.
Дуже хочеться, щоби ГМЗ працював стабільно. Бажаю всім заводчанам міцного здоров'я, миру, щоб завод успішно продовжував свою діяльність, і ми могли також спокійно та впевнено працювати, як за старих добрих часів.
ОЛЕКСАНДР СЕВАСТЬЯНОВ:
– На ГМЗ я прийшов близько п'яти років тому. Працюю слюсарем-ремонтником 5 розряду у млиновому відділенні (дільниця №61, бригада №62). Раніше працював зварювальником.
Трудова біографія багатьох моїх рідних пов'язана зі СхідГЗК, зокрема, і з ГМЗ. У долі кожного із нас завод відіграв важливу роль. Для мене це не лише робоче місце та професійний розвиток, а ще й можливість розкрити свої здібності, таланти, проявити активність у громадському житті. Я брав участь в іграх Клубу веселих та винахідливих, їздив на навчання профактиву, організоване Атомпрофспілкою та Федерацією профспілок України. Нещодавно мене обрали головою Організації молоді ГМЗ. Намагаюся виправдати довіру колег та разом з іншими активістами реалізувати намічені плани. Мені хочеться підвищити авторитет профспілки серед молодих працівників заводу, щоб навіть ті, хто колись розчарувалися, повернулися до профспілкового руху. Сподіваюся залучити більше людей, довести, що профспілка має певну силу і здатна відстоювати права працівників.
Вітаю колектив ГМЗ із днем народження заводу! Бажаю колегам гідної зарплати та її стабільної виплати.
МИКОЛА ІВАНЕНКО:
На СхідГЗК я пропрацював 40 років, з них 37 – на ГМЗ. Більшість часу працював слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, очолював бригаду. Пізніше протягом 14 років був профлідером заводчан. Моя профспілкова діяльність Припала на складні 90-ті роки. Часто їздили до Києва, зустрічалися з міністрами, відстоювали права робітників та майбутнє нашого підприємства.
Найбільше запам'яталася реконструкція заводу 1975-76 років. Тоді ми майже новий завод пускали. Встановлювалося нове обладнання, йшла автоматизація виробництва: ставилися сучасні автоклави, впроваджувалася нова технологія та багато іншого.
Усі ми дружно займалися спортом, захищали честь заводу на змаганнях різних рівнів. Я брав участь в іграх з баскетболу, футболу, ручного м'яча та багатьох інших видів спорту. Ми були молоді, дружні й активні: разом йшли на свято та на стадіон, їздили на рибалку та на бази відпочинку. Зараз, на жаль, усі сидять по домівках, немає колишнього запалу, вогнику в очах. Тому хочу побажати заводчанам активності, здоров'я, щоб комбінат працював стабільно та давав країні уран!
ОЛЕКСАНДР РУДЕНКО:
– Комбінату віддано 36 років трудового життя, із них 24 – ГМЗ. Починав працювати на ЖДЦ, потім був направлений до ЖУБу для допомоги у будівництві, а на початку 90-х прийшов на ГМЗ,
де й пропрацював до виходу на заслужений відпочинок. Останні 10 років очолював профспілкову організацію ГМЗ.
Багато цікавих подій відбулося під час роботи на заводі. Один із яскравих спогадів пов'язаний із переробкою відвалів Смолінської та Інгульської шахт. Перед моєю бригадою дробильників було поставлене завдання – запустити дробарку, яка після випуску скандію тривалий час простояла незатребуваною. Бригаду зібрали з молоді, можна сказати, з вулиці, без підготовки та досвіду. Працювали лише вночі, щоб заощаджувати електроенергію. Сировину з відвалів подрібнювали у дробарці та подавали на старе млинове відділення. Вражало, як недосвідчена, але дуже завзята молодь намагалася зробити все можливе і неможливе, щоб упоратися з поставленим завданням. І справлялися. Деякі хлопці з моєї бригади сьогодні продовжують працювати на заводі. Для них це був гарний виробничий урок та досвід. Наполегливість, відповідальність та відданість справі завжди відрізняли працівників ГМЗ.
Заводу та всьому підприємству бажаю безаварійної та беззупинної роботи, колективу – підвищення зарплати, здоров'я, оновлення механізмів та обладнання, особливо – сірчанокислотному цеху. Усім миру та добра!
ВАЛЕНТИН КОМАРНИЦЬКИЙ:
З 2004 року працюю на заводі слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Млинове відділення ГМЗ автоматизоване, і завдання кіпівців – забезпечити надійну роботу приладів та обладнання, що беруть участь у різних схемах управління технологічними процесами. Адже автоматика має працювати чітко, як годинник.
Загалом за все своє трудове життя я працював на багатьох підприємствах. Теперішня робота подобається чи не найбільше, тут мені комфортно. За першою спеціальністю я інженер-електронщик, мабуть, із задоволенням працював би і за фахом. Колектив у нас добрий, дружний, всі завжди підтримують один одного.
Хочу побажати підприємству роботи без зупинок, а колективу – терпіння та удачі!
Спілкувалися Олена Кубарєва, Тетяна Корсуновська
Атомпрофспілка відзначає 30-річчя
23-24 січня 1992 року відбувся I установчий з'їзд, на якому було утворено Профспілку працівників атомної енергетики та промисловості України. Першим очільником Центрального комітету Атомпрофспілки став Олександр Юркін, голова профкому виробничого об'єднання «Чорнобильська АЕС».
З того часу веде свій відлік історія потужної громадської організації, яка нині об’єднує понад 57 тисяч працівників та ветеранів, зосереджуючи зусилля на захисті їхніх трудових, соціально-економічних прав та відстоюванні інтересів.
У складі Атомпрофспілки діють профспілкові організації, одна із найчисельніших серед них – Східна об’єднана (СООП), до складу якої входять працівники та ветерани ДП «СхідГЗК». З 2005 очолює Атомпрофспілку Валерій Матов.
Відзначаючи 30-річчя від дня створення організації, спілчани можуть пригадати чимало важливих подій, значних здобутків, високих досягнень і активних небайдужих людей, які доклали багато зусиль для розвитку профспілкового руху.
Адміністрація ДП «СхідГЗК» вітає Атомпрофспілку з ювілейною датою, дякує за багаторічну плідну співпрацю та бажає подальших успіхів у важливій громадській діяльності.
