Відкритий лист Миколи Штейнберга до генерального директора МАГАТЕ з вимогою ухвалити невідкладні рішення для урегулювання ситуації з безпеки ядерних об'єктів в Україні

 

      Я, Микола Штейнберг, все своє життя віддавав та віддаю атомній енергетиці. Я був головним інженером Чорнобильської АЕС з травня 1986 по березень 1987 року. Я знаю, що таке ядерна катастрофа, не з підручників, не із газетних статей, не із заяв політиків. Я знаю, що це для дітей та дорослих, для рідних та близьких, для тих, хто поруч із епіцентром та тих, хто за тисячі кілометрів. Я знаю, як мирний атом убиває друзів. Я знаю, які сили та скільки життів потрібно для боротьби з мирним атомом, що вийшов з-під контролю.

      Десять років я присвятив формуванню системи регулювання ядерної безпеки у колишньому СРСР, а згодом в Україні. У 1994 – 1995 роках я був членом Ради керуючих МАГАТЕ від України.

      4 березня 2022 року російські танки обстріляли Запорізьку АЕС. Ще раніше російські війська захопили Чорнобильську АЕС. Потім російська армія обстріляла ядерну установку в центрі міста Харків з населенням понад 1 млн людей.

      Я звертався до вас та інших міжнародних та національних організацій, які так чи інакше займаються використанням ядерної енергії або регулюванням ядерної безпеки, сподіваючись привернути увагу до проблеми руйнування міжнародного режиму ядерної безпеки. Мене вразила ваша заспокійлива реакція.

      Мабуть, зайнятість поточними справами та боротьбою з потеплінням не залишає часу цікавитись питаннями ядерної безпеки, які можуть призвести до знищення життя ще до того, як температура атмосфери підвищиться на 1-2 0С. Тому я змушений написати відкритий лист.

      Звичайно, ні я, ні інші ветерани атомної енергетики не могли уявити, що Росію, державу – постійного члена Ради Безпеки ООН очолить черговий фюрер, відвертий бандит, і під бурхливі оплески своїх холопів нападе на АЕС. Як ми могли припустити, що в натовпі цих рабів опиняться спадкоємці тих, хто колись створив першу у світі атомну електростанцію? Звичайно, ні, але це сталося. Невже незрозуміло, що в цій ситуації треба діяти, а не мимрити щось про умиротворення тих, хто давно переступив межі дозволеного?

      Загальновідомо, що національні регулюючі органи уповноважені забезпечувати безпеку ядерних об'єктів у своїй країні та захищати своїх громадян від подій за кордоном, не мають змоги впливати на ці події. Інші організації, ВАО АЕС та ОЕСР/АЯЕ діють лише на запрошення операторів АЕС або урядів. І лише МАГАТЕ має право втручатися та «брати на себе управління», але як орган ООН воно може робити це лише з мандатом Ради Безпеки.

      Ви назвали агресора агресором? Ви наполягали на скликанні Ради Безпеки у зв'язку із глобальною загрозою ядерної безпеки?

      Ви спробували направити на українські ядерні об'єкти місії МАГАТЕ, які хоча б забезпечили механізм захисту, адже тоді будь-який напад на ядерні об'єкти був би нападом на персонал ООН? Це був би хоч якийсь конкретний крок на підтримку ядерної безпеки.

      Як давно ви та ваші співробітники читали Статут МАГАТЕ? Ви пам'ятаєте цілі, функції та завдання МАГАТЕ?

      На вашу думку, хто сьогодні може нести відповідальність за гарантії нерозповсюдження ядерних матеріалів на Запорізькій та Чорнобильській АЕС, захоплених російськими військами?

      На вашу думку, чи може персонал Запорізької та Чорнобильської АЕС забезпечити безпеку довірених їм об'єктів під загрозою танкових знарядь агресора? До речі, чи знаєте ви, що у звітах безпеки, на підставі яких видаються ліцензії на експлуатацію об'єктів використання атомної енергії, не зазначені межі та умови безпеки в умовах війни?

Чи знаєте ви, що норми ядерної безпеки, що видаються МАГАТЕ, не містять рекомендацій, що обґрунтовують ядерну безпеку в умовах воєнних дій?

      Стандарти також не містять рекомендацій щодо забезпечення готовності до надзвичайних ситуацій у разі війни.

Нарешті, як ви вважаєте, чи є культура ядерної безпеки в країні, яка має десятки ядерних установок і дозволяє собі атакувати атомні електростанції, сховища ядерного палива, що відпрацювали, і центри підготовки персоналу в іншій країні?

     Чи є в керованому вами Агентстві культура безпеки, якщо воно боїться відверто говорити про те, що відбувається сьогодні, про те, що світ знову стоїть на порозі ядерної катастрофи?

      Про яку культуру безпеки може йтися, якщо, підігнувши хвости, лідери світової атомної спільноти бояться вимовляти вголос імена бандитів, у тому числі професіоналів, які взяли світ у заручники?

      Атака російських військ на ядерні об'єкти України завдала страшного удару по міжнародному режиму ядерної та фізичної безпеки та нерозповсюдження. Реакцію МАГАТЕ можна сприйняти як «все і всім дозволено». Невже ви, генеральний директор МАГАТЕ, досі не зрозуміли?

      Дуже хотілося б сподіватися, що Агентство, нарешті, усвідомить суть того, що відбувається, назве речі своїми іменами та вживе заходів, які дозволять зберегти та вдосконалити режим ядерної безпеки і врятувати світ від ядерної катастрофи.

       Час не чекає.

      Я, Николай Штейнберг, всю свою жизнь отдавал и отдаю атомной энергетике. Я был главным инженером Чернобыльской АЭС с мая 1986 по март 1987 года. Я знаю, что такое ядерная катастрофа, не из учебников, не из газетных статей, не из заявлений политиков. Я знаю, что это для детей и взрослых, для родных и близких, для тех, кто рядом с эпицентром и тех, кто за тысячи километров. Я знаю, как мирный атом убивает друзей. Я знаю, какие силы и сколько жизней нужно для борьбы с мирным атомом, вышедшим из-под контроля.

      Десять лет я посвятил формированию системы регулирования ядерной безопасности в бывшем СССР, а затем в Украине. В 1994 - 1995 годах я был членом Совета управляющих МАГАТЭ от Украины.

      4 марта 2022 российские танки обстреляли Запорожскую АЭС. Еще раньше российские войска захватили Чернобыльскую АЭС. Затем российская армия обстреляла ядерную установку в центре города Харькова с населением более 1 млн человек.

      Я обращался к вам и другим международным и национальным организациям, так или иначе занимающихся использованием ядерной энергии или регулированием ядерной безопасности, в надежде привлечь внимание к проблеме разрушения международного режима ядерной безопасности. Меня поразила ваше успокаивающая реакция.

      Видимо, занятость текущими делами и борьбой с потеплением не оставляет времени интересоваться вопросами ядерной безопасности, которые могут привести к уничтожению жизни еще до того, как температура атмосферы повысится на 1-2 0 С. Поэтому я вынужден написать открытое письмо.

      Конечно, ни я, ни другие ветераны атомной энергетики не могли себе представить, что Россия, государство – постоянный член Совета Безопасности ООН возглавит очередной фюрер, откровенный бандит, и под бурные аплодисменты своих холопов нападет на АЭС. Как мы могли представить, что в толпе этих рабов окажутся наследники тех, кто когда-то создал первую в мире атомную электростанцию? Конечно нет, но это случилось. Неужели непонятно, что в этой ситуации надо действовать, а не мямлить что-то об умиротворении тех, кто давно перешагнул пределы дозволенного?

      Общеизвестно, что национальные регулирующие органы уполномочены обеспечивать безопасность ядерных объектов в своей стране и защищать своих граждан от событий за рубежом, не имея возможности влиять на эти события. Другие организации, ВАО АЭС и ОЭСР/АЯЭ действуют только по приглашению операторов АЭС или правительств. И только МАГАТЭ имеет право вмешиваться и «взять на себя управление», но как орган ООН оно может делать это только с мандатом Совета Безопасности.

      Вы назвали агрессора агрессором? Вы настаивали на созыве Совета Безопасности в связи с глобальной угрозой ядерной безопасности?

      Вы незамедлительно попытались направить на украинские ядерные объекты миссии МАГАТЭ, которые хотя бы обеспечили механизм защиты, ведь тогда любое нападение на ядерные объекты было бы нападением на персонал ООН? Это был бы хоть какой-то конкретный шаг в поддержку ядерной безопасности.

      Как давно вы и ваши сотрудники читали Устав МАГАТЭ? Вы помните цели, функции и задачи МАГАТЭ?

      На ваш взгляд, кто сегодня может нести ответственность за гарантии нераспространения ядерных материалов на Запорожской и Чернобыльской АЭС, захваченных российскими войсками?

      На ваш взгляд, может ли персонал Запорожской и Чернобыльской АЭС обеспечить безопасность вверенных им объектов под угрозой танковых орудий агрессора? Кстати, знаете ли вы, что в отчетах по безопасности, на основании которых выдаются лицензии на эксплуатацию объектов использования атомной энергии, не указаны пределы и условия безопасности в условиях войны?

      Знаете ли вы, что нормы ядерной безопасности, издаваемые МАГАТЭ, не содержат рекомендаций, обосновывающих ядерную безопасность в условиях военных действий?

      Стандарты также не содержат рекомендаций по обеспечению готовности к чрезвычайным ситуациям в случае войны.

Наконец, как вы считаете, есть ли культура ядерной безопасности в стране, которая имеет десятки ядерных установок и позволяет себе атаковать атомные электростанции, хранилища отработавшего ядерного топлива и центры подготовки персонала в другой стране?

      Есть ли в руководимом вами Агентстве культура безопасности, если оно боится открыто говорить о том, что происходит сегодня, о том, что мир вновь стоит на пороге ядерной катастрофы?

      О какой культуре безопасности может идти речь, если, поджав хвосты, лидеры мирового атомного сообщества боятся произносить вслух имена бандитов, в том числе профессионалов, взявших мир в заложники?

      Атака российских войск на ядерные объекты Украины нанесла страшный удар по международному режиму ядерной и физической безопасности, и нераспространения.      Реакцию МАГАТЭ вполне можно воспринять как «все и всем дозволено». Неужели вы, генеральный директор МАГАТЭ до сих пор не поняли?

      Очень хотелось бы надеяться, что Агентство, наконец, осознает суть происходящего, назовет все своими именами и примет меры, которые позволят сохранить и усовершенствовать режим ядерной безопасности и спасти мир от ядерной катастрофы.

      Время не ждет.

 

      I, Nikolai Steinberg have dedicated my life to nuclear energy. I was a chief engineer of the Chernobyl nuclear power plant from May 1986 to March 1987. I know what a nuclear catastrophe is not from textbooks, not from newspaper articles, not from politicians' statements. I know what it means to children and adults, to relatives and friends, to those who are close to the epicenter and to those who are thousands of kilometers away. I know how a peaceful atom kills friends. I know what forces and how many lives it takes to fight a peaceful atom that is out of control.

      I devoted ten years to the formation of nuclear safety regulatory regime in the former USSR, and then in Ukraine. In 1994 – 1995, I was a member of the IAEA Board of Governors from Ukraine.

      On March 4, 2022, Russian tanks fired at the Zaporizhzhya nuclear power plant. Even earlier, Russian troops captured the Chernobyl nuclear power plant. Later the Russian army fired on a nuclear installation in the center of the city of Kharkov, which has a population of more than 1 million people.

      I have addressed you and other of international and national organizations that are in one way or another involved in the use of nuclear or the regulation of nuclear safety, hoping to draw your attention to the problem of the destruction of the international nuclear safety regime. Уour soothing reaction struck.

      Apparently, employment with current affairs and the fight against warming does not leave you time to be interested in nuclear safety issues, which can lead to the destruction of life even before the temperature of the atmosphere rises by 1-20C. Therefore, I have to write an open letter.

      Of course, neither I nor other veterans of nuclear power could imagine that Russia, one of the states - permanent members of the UN Security Council, will be headed by another      Führer, an outright criminal, and that it will be attacking a nuclear power plant accompanied by stormy ovation of his slaves. How could we have imagined that in the crowd of these slaves there will be the heirs of those who once created the world's first nuclear power plant? Of course not, but it happened. Is it really not clear, that in this situation it is necessary to act, and not to mumble something about the appeasement of those who have long stepped over the permissible limits?

It is well known, that national regulators have the power to secure nuclear facilities in their country and to protect their citizens from events abroad, without being able to influence those events. Other organizations, WANO and OECD/NEA only act if invited by nuclear operators or governments. Only IAEA has the right to intervene and "take control", but as a UN body, it can only do so with a mandate from the Security Council.

      Did you call the aggressor the aggressor?

      Did you insist that the UN Security Council be convened in connection with the global threat to nuclear safety and security?

      Did you immediately try to send IAEA missions to the Ukrainian nuclear facilities, which would at least provide a defense mechanism, since then any attack on the nuclear facilities would be an attack on the UN personnel? It was at least some specific step in support of nuclear safety.

       How long ago did you and your staff read the IAEA Statute? Do you remember the goals, functions and tasks of the IAEA?

      In your opinion, who today can be responsible for guarantees of non-proliferation of nuclear materials at the Zaporizhzhya and Chernobyl nuclear power plants seized by the Russian troops?

      In your opinion, can the personnel of the Zaporozhye and Chernobyl nuclear power plants ensure the safety of the facilities entrusted to them under the threat of the aggressor's tanks and guns?

      By the way, did you know that the safety reports, on the basis of which, licenses for the operation of nuclear facilities are issued do not contain the limits and conditions of safety in war conditions?

      Do you know that the nuclear safety standards issued by the IAEA do not contain recommendations justifying nuclear safety in the context of hostilities? The standards also do not contain recommendations for emergency preparedness in case of war.

      Do you think there is a nuclear safety culture in a country that has dozens of nuclear installations and allows itself to attack nuclear power plants, spent nuclear fuel storage facilities and personnel training centers in another country?

      Does the Agency you lead have a culture of safety that is afraid to speak openly about what is happening today, that the world is once again on the brink of a nuclear catastrophe?

      What kind of safety culture can we talk about if, with their tails between their legs, the leaders of the world nuclear community are afraid to say aloud the names of the criminals including professionals who have taken the world hostage?

      The attack on Ukraine nuclear facilities by Russian troops dealt a terrible blow to the international nuclear safety & security and non-proliferation regime. The reaction of the IAEA may well be perceived as “everything and everyone is permitted”. Have you, the Director General of the IAEA, still not understood this?

      I would very much like to hope that the Agency finally realize the essence of the event, call everything by its right name and take measures that will make it possible to save and improve the nuclear safety rtgime and save the World from a nuclear catastrophe.

      Time doesn't wait.

 

За матеріалами фейсбук сторінки Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки: https://www.facebook.com/sstc.com.ua