Батько-шахтар воює на фронті, матуся плете маскувальні сітки, дідусь майструє в гаражі буржуйки, бабуся робить тушкованку для бійців, а малеча виготовляє сувеніри з бісеру та продає їх на ярмарку, щоб придбати медикаменти для захисників... Таких родин у Смолінській селищній об’єднаній територіальній громаді – сотні! Адже з перших днів війни тут діє відомий в усій Україні осередок волонтерського руху. Смачні страви на передову та «тормозки» для військових у дорозі, пошиття розгрузок, балаклав, форми, теплі шкарпетки для пацієнтів військового госпіталю – важко перелічити всі види допомоги, яку надають місцеві волонтери.
Волонтерський рух розпочався у перші дні війни. Людей об’єднала спільна біда. Вони були шоковані, засмучені, але хотіли зробити хоча б щось задля майбутньої Перемоги. Першим «штабом» місцевих волонтерів стала школа та ДЮЦ. Тут організувався пункт збору допомоги та відбувалося плетіння маскувальних сіток. Хтось збирав тканину та старі речі, щоб підготувати матеріали для плетіння маскувальних сіток. Інші займалися безпосередньо їхнім виготовленням. Одні привозили фрукти, овочі, м’ясо. Другі робили з цих продуктів консервацію та тушкованку. Волонтери Смолінської ОТГ запрацювали, як єдиний механізм. У роботу включилися люди різного віку та різних професій. Шахтарі, продавці, вчителі, працівники комунальних підприємств, підприємці, фермери… Чимало допомагають і переселенці, яких гостинно прийняла громада.
Щоб підтримати захисників у довгих переїздах при зміні місця дислокації смолінські господарочки організували три жіночих волонтерських батальйони. Вони мають гумористичні назви «Пиріжечний», «Джавеліночки», «Траса». Невтомно працюють, щоб забезпечити смачними стравами захисників, вправні господині Смоліного, а також сіл Глодоси, Варанова, Рубаний Міст, Коробчино та інших. Окремої поваги заслуговують літні люди, серед яких чимало ветеранів Смолінської та НК шахти. Замість того, щоб відпочити на лавочці біля під’їзду, літні жіночки вдень йдуть плести сітки, а увечері – чистять картоплю та готують голубці, щоб на ранок передати військовим, які проїжджають неподалік, казан із гарячою їжею. Взагалі, місцеві господині, готують для захисників, як для рідних: картопля, пиріжки, голубці, млинці, салати, вінегрети, домашні компоти. І все це «відерними» нормами. Буває, доводиться працювати і вдень, і вночі.
А у транспортуванні до місця призначення готових смачних страв беруть участь колишні шахтарі (так звані «регресники»). За станом здоров’я вони не можуть кувати Перемогу «на нулі» зі зброєю у руках, але знаходять способи бути корисними в тилу. Зазвичай заправляють за власний кошт особистий транспорт та вирушають в дорогу. Родюча земля Кіровоградщини влітку дала щедрі врожаї. Дбайливі господарі радо пригощали військових ягодами, фруктами та овочами, везли для них кавуни цілими причепами!
Активісти волонтерського руху Смолінської шахти розповідають: «Вісім місяців війни виснажили і військових, і мирних жителів. Зрозуміло, що інколи і у найзавзятіших волонтерів трапляється період зниження активності. Але в такі моменти надихає приклад мужності і надзвичайної сили волі жінок, які втратили рідних на війні, але не замкнулися у своєму непоправному горі. Дивлячись, як вони продовжують тримати волонтерський стрій, інші волонтерки теж опановують емоції та, долаючи виснаженість, продовжують добрі справи». Волонтерство стало невід’ємною частиною життя смолінчан.
На їхню думку, кожен має запитати в себе: «А що я зробив для Перемоги?»
