Не чекати, а діяти - робити свій помірний внесок! Така проста життєва філософія активістів волонтерського руху Центральної лабораторії контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ДП «СхідГЗК».
Працівники ЦЛ КВПтаА активно долучилися до різноманітних волонтерських ініціатив: збір коштів для купівлі автомобілів на фронт, придбання продуктів для військових, плетіння маскувальних сіток та в’язання шкарпеток, виготовлення окопних свічок, генеральне прибирання та санітарна обробка квартир для заселення переселенців, донати на потреби армії та соціальні проєкти тощо.
Перебуваючи у простої, співробітниця лабораторії Лариса щодня (як на роботу) поспішала до жовтоводського волонтерського осередку. Вона невтомно плела маскувальні сітки шість днів на тиждень. Зараз присвячує цій добрій справі кожну суботу. «Мені пощастило познайомитися з чудовими небайдужими людьми, яких об’єднала місцева волонтерка Наталія Шум, - розповідає Лариса. – У підвалі звичайної багатоповерхівки розгорнулася справжня майстерня. Цікаво, що плетіння сіток за ці місяці дуже вдосконалилося. Фабрики, які виготовляють військову форму, передають Наталії обрізки тканини піксельного забарвлення. Для маскувальних сіток – це те, що треба! У зимову пору додаємо більше тканини чорного кольору. Дівчата виготовляють і маскувальні костюми «кікімора» для снайперів. Шили розгрузки, балаклави, білизну. Робота знаходиться усім – і бабусям, і діточкам. Було б бажання».
Сотні захисників відчувають комфорт та тепло, завдяки рукодільницям Тетяні Тюрміній та Наталі Астуковській, які «спеціалізуються» на в’язанні шкарпеток.
До них долучилася і Олена Пехтірєва, яка раніше не вміла в’язати, але взяла в руки спиці і наполегливо освоює нову справу. Світлана Приходько розпускає старі речі, щоб підготувати пряжу. Інші колеги теж не стоять осторонь - приносять нитки. Наталія Моря випікає смаколики.
«Допомогти хлопцям вигнати орків з рідної землі - це просто наш обов’язок, - каже Тетяна Тюрміна. - Не уявляю, як можна стояти осторонь, коли ми тут - у теплі, добрі, а наші герої мужньо долають труднощі».
Щиру підтримку колективу відчувають мобілізовані працівники ЦЛ КВПтаА. Якщо колеги можуть передати посилку комусь із воїнів особисто, то радіють такій можливості. Але ж не завжди це вдається – реалії війни такі, що місця дислокації військових можуть бути недосяжними для волонтерів.
Активісти волонтерського руху ЦЛ КВПтаА закликають: «Друзі, долучайтесь, бо тільки разом ми сила!»
