Жінка може працювати в будь-якій професії, головне – бажання. В цьому переконана оператор дистанційного пульту керування (ДПК) сірчанокислотного цеху Ольга Афоніна.
Робота у пані Ольги – не з простих. Саме до неї на пульт керування надходить вся оперативна інформація під час технологічного процесу виробництва сірчаної кислоти. Той, хто не з чуток знає особливості сірчанокислотного виробництва, розуміє відповідальність та складність роботи оператора ДПК. Це – висока концентрація уваги, пошук та прийняття правильних рішень в екстрених ситуаціях, вміння проаналізувати наявну інформацію та вибудувати відповідний ланцюжок дій. А ще – здатність приборкати хвилювання, адже для прийняття виважених рішень в нестандартних ситуаціях потрібен холодний розум. У чому ж секрет успішної роботи? «Ніякого секрету немає. Коли за плечима 40 років стажу, то дієш вже інтуїтивно, – говорить Ольга Афоніна. – Якщо виникає якась складна ситуація, рішення приймаємо разом з майстром зміни. Радимося, як правильно вчинити. Звісно, переживаємо, щоб все було гаразд, оскільки розуміємо, наскільки важлива наша продукція для підприємства. Але хвилювання з’являється лише тоді, коли щось не виходить, і вирішення цього питання лежить поза межами моїх можливостей».
«Вважаю, мені пощастило, що разом зі мною в зміні працює такий оператор, як Ольга Володимирівна, – не приховуючи захоплення, говорить майстер зміни Ігор Муравйов. – Вона справжній ас своєї справи. Завдяки її досвіду, знанням, відповідальності зміна працює успішно. Дуже багато залежить від оператора ДПК – це стабільна робота цеху та усього підприємства».
На сірчанокислотному виробництві Ольга Афоніна працює з 1983 року. Прийшла апаратником хімводоочищення. А за два роки, коли оголосили набір операторів ДПК, вирішила оволодіти цією спеціальністю. Тоді ще працювали дві установки з виробництва сірчаної кислоти СК-42 та СК-46. Було непросто справитися з чималим об’ємом виробничих завдань. Сьогодні складність інша – кадровий голод, тому деякі працівники дефіцитних спеціальностей працюють по 12 годин. «Попри труднощі ми тримаємо заданий виробничий темп, – зауважує пані Ольга. – Багато чого залежить від колективу, а він у нас чудовий. Всі розуміють один одного з півслова. Не потрібно нічого пояснювати, і це дуже допомагає у роботі, додає темпу при виконанні завдань, які потребують оперативного вирішення».
- Зараз немає чіткого розподілу професій на чоловічі та жіночі. Як зрозуміти жінці, чи зможе вона опанувати якусь справу, чи варто дивитися у бік тих професій, які у суспільстві вважають чоловічими? - запитуємо у співрозмовниці.
- Ви знаєте, людина може пристосуватися до будь-яких умов, а особливо жінка. Якщо їй потрібно щось зробити, то вона обов’язково з цим впорається. Коли працювала на ХВО, то доводилося і вагони розвантажувати. Приходив коагулянт, й ми дружно колективом брали лопати та йшли виконувати і таку роботу. Звичайно, було важко, але спогади залишилися позитивні. Не слід боятися ніякої роботи, треба бути впевненою у своїх силах і рухатися до мети.
Жінкам і всім українцям хочу побажати, перш за все, миру, міцного здоров’я та невичерпного терпіння. Все у нас буде добре, головне, щоб закінчилася війна.
