Історія СхідГЗК в цифрах і фактах
Нові технології гірничого виробництва
Технічне та технологічне оснащення гірничого виробництва – завдання, над яким постійно працювали фахівці підприємства на різних етапах його розвитку. Про таку роботу, яка велася фахівцями Центральної науково-дослідницької лабораторії автоматики у середині 60-х років минулого століття, писав у своїх спогадах Борис Морєв, Почесний ветеран праці ДП «СхідГЗК».
Приблизно до середині 60-х років на шахті «Нова» комбінату пункт навантаження залізної руди з камери блоку був найбільш «вузьким» та небезпечним місцем у технології видобутку руди. Пункти випуску руди були оснащені, зазвичай, дерев’яними люками, котрі від вибухів негабаритів та ліквідації «корок» швидко розбивалися, вимагали постійного ремонту. Під блоком накопичувалися просипи руди, котрі згодом потрібно було вручну вантажити у вагонетку і весь час чистити залізничні шляхи. Працювали ломом, а нестійка драбина була незручною та небезпечною, оскільки шматки руди могли травмувати працюючого на навантаженні. Закладання вибухових речовин для подрібнення руди, ліквідація «корок» у випускній воронці також несло небезпеку.
Фахівці ЦНДЛА розробили багато типів віброживильників для випуску руди з камер. Деякі пункти були обладнані потужним віброживильником ВПР-3М з «родзинкою», що давало можливість більш безпечно вести випуск руди та значно полегшувало працю та робило її безпечнішою. При натисканні кнопки керування віброживильником потік руди швидко наповнював 10-тонний вагон. Продуктивність такого пункту навантаження руди збільшувалася у 2-3 рази. Подібні технології були впроваджені і на інших шахтах комбінату.
На фото з архіву ДП «СхідГЗК» – навантаження руди за допомогою віброживильника
