Перші дні весни традиційно наповнені особливим настроєм — теплом, вдячністю і щирими словами на адресу жінок.
На ДП «СхідГЗК» працюють 1147 жінок — це майже третина всього колективу. І кожна з них щодня доводить: у якій би професії не працювала жінка, вона завжди залишається жінкою. У виробничих цехах і лабораторіях, на підземних горизонтах чи під час польового моніторингу підземних вод, на допоміжних ділянках або в робочих кабінетах — всюди є місце для жіночого тепла і гармонії.
Вікторія Дахновська понад 21 рік працює лампівницею на Новокостянтинівській шахті:
«Люблю нашу шахту, наш великий колектив. Моя робота – це насамперед, люди. Кожної зміни мені доводиться комунікувати з великою кількістю працівників (до війни бувало і понад 150 людей, зараз менше). У кожної людини свій характер, може бути різний настрій. Тим більше, у цей складний час. Але ж, до всіх можна знайти підхід та знайти привід для теплої усмішки, доброго слова. Саме ось таке доброзичливе спілкування, людські добрі стосунки – велика цінність для мене. За це, насамперед, люблю свою роботу».
Галина Козакова понад 40 років життя присвячено Інгульській шахті, працює стовбуровою поверхневою:
«Я вдячна нашій шахті за те, що тут знайшла стабільну роботу та соціальну підтримку. Мені подобається стабільність, чіткість. Тому ціную свою роботу та працюватиму, скільки матиму можливість. Радію, що у нас чудовий колектив. Багато моїх колег долучилися до волонтерської діяльності. У селі Первозванівка добре знають нашу громадську організацію «Сільські волонтери». Багато наших учасниць допомагають захисникам ще з 2014 року».
Любов Вакулова працює гірничим майстром Новокостянтинівської шахти:
«Робота мені дуже подобається. Це мій свідомий вибір. Знаходжуся в шахті, в підземних умовах із задоволенням та цікавістю. Тут немає одноманітності: щось будується, з’являється нове обладнання тощо. На нашу дільницю покладені важливі завдання. Ми перевіряємо, щоб у шахті було свіже повітря у достатній кількості. Звісно, в роботі не все ідеально. Але всі труднощі ми долаємо разом із нашим чудовим колективом!»
Людмила Білан працює на Новокостянтинівській шахті стовбуровою поверхневою:
«Після закінчення школи я здобула освіту бухгалтера, - розповідає Людмила. – Але коли дізналася, що на Новокостянтинівській шахті є вакансія, вирішила спробувати себе у професії стовбурової поверхневої. Кажуть, що стовбурова – це «очі та вуха» машиністки підіймальної машини. На нашій дільниці №34 працює великий дружний колектив. Мені дуже приємно спілкуватися з людьми. Підбадьорюємо один одного, можемо і пожартувати, бо гумор дуже допомагає у наші непрості часи».
Людмила Орлова – майстер дільниці підготовки виробництва сірчанокислотного цеху ГМЗ:
«Непросто працювати на хімічному виробництві, особливо жінці. Пишаюся, що ми не відступаємо перед труднощами, а успішно виконуємо поставлені завдання. Коли цех починає працювати, охоплює почуття гордості за те, що зроблено майже неможливе. І це не лише мої відчуття, а настрій всього колективу. Обсяг робіт у нас чималий, а виконує його невелика бригада. Дякую за роботу своїм дівчатам, яким у процесі основної діяльності доводиться виконувати роботи на висоті, а також працювати стропальниками. Треба завжди з оптимізмом дивитися на життя. Оптимізм – це те що має нас тримати і тримає».
Наталя Гусєва вже 15 років вона успішно працює у колективі сірчанокислотників ГМЗ:
«Під час першого знайомстві з виробництвом у захваті не була. Великі ємності, у середині яких потрібно проводити відповідні роботи – а це закритий простір, хімічні речовини тощо. Спочатку було хвилювання. Але дуже сподобався колектив – всі допомагали, підтримували. Сьогодні навички відпрацьовані до автоматизму, вистачає кількох хвилин, щоб зрозуміти що робити і як»
Світлана Лях працює машиністом підіймальної машини на Новокостянтинівській шахті:
«Бажання спробувати себе у новій справі виникло, коли вийшла на роботу з відпустки по догляду за дитиною. Спочатку було важко і навіть трохи страшнувато від тієї великої відповідальності. Адже ми займаємося спуском та підйомом працівників, а також вантажів. Невдовзі я зрозуміла, що усвідомлюю й приймаю цю відповідальність та готова працювати самостійно. І ось вже шостий рік працюю машиністкою підіймальної машини».
Тетяна Талмазан машиністом підіймальної установки на Смолінській шахтві працює з 2005 року:
«Мій стаж на підприємстві вже 36 років. Розпочала свій трудовий шлях у шахтарській їдальні. Згодом наважилася на кардинальні зміни – перейшла на дільницю спуск-підйом. Тут, на установці, робота більш відповідальна, але спокійніша. Працюю за сигналом стовбурового – доставляю в шахту людей, вантажі, матеріали. Спочатку було складно й навіть страшно. А тепер почуваюся впевнено. Єдине бажання – щоб шахта працювала стабільно».
Тетяна Щербакова — апаратник очищення шахтних вод на Смолінській шахті:
«На дільниці радіометричного збагачення руди та очищення шахтних вод працюю з 2004 року. Свого часу саме батько порадив їй пов’язати професійний шлях із шахтою — і це рішення стало визначальним.
У колективі мені дуже комфортно. За понад два десятиліття він змінився – якщо раніше це був переважно жіночий склад, то сьогодні колектив майже порівну складається з жінок і чоловіків. Приходить і молодь, якій старше покоління передає знання та виробничі напрацювання.
Усім жінкам підприємства бажаю мирного неба, міцного здоров’я, щастя, гідної заробітної плати та добробуту!»
