Дело жизни

О профессии геолога я мечтал с детства

Так бывает очень часто. У человека есть мечта, к которой он идет с самого детства, понимая, что без этого прожить не сможет и дня. Но когда она сбывается, появляется новая, ведь без мечты жить нельзя. А вот все достигнутое становится делом жизни, а, может, даже профессия и хобби переплетаются воедино, принося радость жизни, удовлетворение от проделанной работы. В этом точно уверен герой нашего рассказа. Знакомьтесь - Юрий Евгеньевич Пожидаев, главный геолог Новоконстантиновской шахты.

Юрий Евгеньевич родился в 1973 году в г.Новая Каховка Херсонской области. Школу окончил в Кировограде и, как полагается, отслужил в армии. Получив в училище специальность электромонтера по обслуживанию промышленного электрооборудования, 11 лет трудился на заводе «Красная Звезда» в энергоцехе, сначала электромонтером, а затем мастером на участке электрообслуживания. В 2005 году устроился на Ингульскую шахту электрослесарем 6-го разряда (поверхность) на гидрозакладочный комплекс. И вот она - судьба. Отработав на шахте год, как-то увидел на доске объявлений интересную информацию, что можно получить образование за счет ГП «ВостГОК» по специальности геология. Вот что рассказал Юрий Евгеньевич: «Профессия геолог – это моя мечта еще с дошкольного возраста. В то далекое время моего детства я не представлял, что есть на свете такая интересная и увлекательная профессия. Но вот любовь к камням была моим пристрастием. Часто мой взгляд, особенно после дождя, привлекали необычайно красивые камни, которые находил в лужах возле дома. Сейчас я знаю, кто виноват в выборе профессии - это обыкновенный кварц. Его полупрозрачные куски голубовато-серого цвета, смоченные дождевой водой, казались мне необычайно красивыми, а рядом красовались куски красного полевого шпата (микроклина). Но ответить на мои вопросы, что это, и как появилось, было некому, ведь отца у меня не было, а мама работала инженером в конструкторском бюро завода «Гидросила».

Герой нашего рассказа учился в школе без особых успехов. Видимо причиной этого, была советская методика обучения - учиться было неинтересно. Все предметы давались очень легко, особенно физика, математика. С поведением в школе было все сложно, прогуливал много уроков и хулиганил. «В восьмом классе появился новый предмет – химия, который меня сильно увлек своей магией, - рассказывает Ю.Пожидаев. - До конца восьмого класса самостоятельно выучил весь школьный курс и занялся изучением учебников для техникума. Собрал дома свою собственную лабораторию и проводил множество непростых опытов и экспериментов. Мама иногда приводила своих знакомых, и я демонстрировал им диковинные опыты, часто с пиротехническим уклоном. К концу восьмого класса я настолько втянулся в пиротехнику, что при неудачном опыте сильно пострадал. Произошел взрыв, и я с ожогами третьей степени роговицы глаз попал в больницу. Зрение мне восстановили, но лабораторию мою конфисковали, было очень досадно». Именно в это время Юрию Евгеньевичу попадается в книжном магазине удивительная книга «Минералогический справочник», и он решает заняться более серьезно именно тем, к чему лежала душа – камнями. «Первые образцы в моей коллекции появились в 1989 году, - вспоминает Юрий Пожидаев. - С тех пор меня охватил настоящий азарт и интерес к изучению минералов, а также их разнообразие. Неодушевленная красота не имела границ. Каждый новый образец казался лучше и красивее. Магическая геометрия сложных сростков кристаллов и друз еще больше подталкивала к продолжению начатого, и аппетит только разгорался. Практически все свободное время уделял самостоятельному изучению геологических дисциплин. Любая книга, учебник затягивали в интересную летопись этой самой романтической профессии».

В 2006 году он поступил в Криворожский горный университет на факультет «Геология» сразу на второй курс. Учился с большим удовольствием и легко, так как уже имел большой объем знаний по всем наукам, изучаемым для будущей профессии. В 2012 году закончил с отличием обучение и получил диплом. Наконец-то мечта сбылась – он стал дипломированным геологом. По ходатайству главного геолога ГП «Вост ГОК» В.В.Синчука в 2011 году Юрий Евгеньевич переведен на Новоконстантиновскую шахту. Был принят на должность геолога, а с 2013 года трудится главным геологом. А вот все свободное время Юрий Пожидаев посвящает любимому делу – коллекционированию минералов. «Посвящаю этому каждую свободную минуту, планирую поездки, посещаю различные месторождения и ГОКи, - с увлечением рассказывает наш герой. - Уже собрал большую коллекцию минералов и горных пород, большая часть - это образцы из месторождений стран бывшего Советского Союза и зарубежья. Много экспонатов украинских, родных и, конечно же, нашего региона. Хочу сказать большое спасибо за помощь в сборе коллекции и дружескую поддержку В.И.Савицкому, В.В.Русову, Г.Ю.Нифантьевой , Д.А.Белокрысу».

Для каждого человека очень важен надежный семейный тыл, взаимопонимание со своей второй половинкой, ее надежное плечо и поддержка. У Юрия Пожидаева замечательная семья – жена Татьяна и два сына: «Познакомился со своей половинкой в майские праздники, просто встретились у девушки моего приятеля. Наверное, это судьба или подарок свыше. По характеру я очень тяжелый и невыносимый (смеется), поэтому особую благодарность за поддержку хочу выразить своим самым дорогим людям - маме и своей половинке, жене Татьяне». По стопам отца сыновья не пошли, но, как говорит Юрий Евгеньевич, надежда еще есть. Он не только уверен, что мечту осуществить никогда не поздно, но и сам является ярким примером этой закономерности. Поэтому и желает герой нашего рассказа молодому поколению никогда не сдаваться, трудиться и наслаждаться достигнутыми результатами.

Алена Михайлик, внештатный корреспондент «ТС».

 

Дозвілля

До ветеранів з увагою і повагою!

Ветеранська організація Новокостянтинівської шахти — одна з найавторитетніших на ДП «СхідГЗК», не дивлячись на свою чисельність. Очолює її вмілий організатор, авторитетна і відповідальна людина – Анатолій Іванович Робейко, який організував активну роботу відповідно до статутних вимог та налагодив тісну співпрацю з профспілковим комітетом шахти для поліпшення соціального стану ветеранів.

Основні зусилля профкому зосереджені на тому, аби старше покоління гірників, котре багато зробило для розбудови рідної шахти та і всього комбінату, повсякчас відчувало реальну турботу. Так, через «ТС» ми інформували, що до професійного свята, Дня шахтаря, у 2017 році ветерани отримали своє приміщення у відомчому гуртожитку шахти з сучасним ремонтом та офісними меблями, де налагоджений чіткий щоденний прийом членів організації.

Активну участь ветерани шахти взяли у попереджувальній протестній акції у Кропивницькому 12 квітня цього року, а також в акціях, організованих Атомпрофспілкою в Києві. Нещодавно рада ветеранів шахти  звернулася у профком з проханням про організацію  поїздки вихідного дня. Розглянувши пропозицію ветеранів, профком прийняв позитивне рішення та 27 травня, на День Святої Трійці, організував екскурсійно-тематичну поїздку на хутір Козацька долина в с. Карбівку Кіровоградської області, про що ветерани прозвітували у своєму фоторепортажі.

Цей факт є ще одним підтвердженням того, що і після виходу на заслужений відпочинок працівники не втрачають зв’язок як із шахтою, так і з Атомпрофспілкою.

Профспілковий комітет Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК».

 

Бліц-опитування

Журналіст - професія на всі часи

Професій у світі багато. Якась сьогодні дуже затребувана, якась забута. Світ міняється і вимагає все нових і нових професій. А от робота журналіста, на нашу думку, залишиться актуально на всі часи. Так це, чи ні, ми запитали у наших молодих колег – вихованців Центру дитячої творчості. Ось що вони думають.

Анастасія Іщенко, переможець обласного конкурсу з «Комп’ютерного макетування та верстання» в номінації «Газета»:

- Про вибір професії я замислювалась уже давно. З раннього дитинства хотіла стати логопедом. Та нещодавно змінила свою точку зору і зрозуміла, що мрію працювати журналістом. Маючи багату уяву, полюбляла писати твори і казки. Але остаточно визначитися з майбутньою професією мені допоміг Центр дитячої творчості, який пропонує безліч гуртків. Кожна дитина зможе знайти тут заняття для душі. Знайшла і я. Це – гурток журналістики, керівником якого є досвідчений журналіст Юлія Вікторівна Сєдова. За її плечима робота на телебаченні і в друкованих виданнях. Зараз цими навичками вона ділиться з нами. Протягом року я спробувала себе як в ролі телекореспондента, так і в ролі журналіста-газетника, навчилася брати інтерв’ю – це надзвичайно цікаво. На гуртку знайшла багато нових друзів, адже ми працювали над створенням дитячої газети дружною командою. Результат нашої згуртованої роботи – перемога в обласному конкурсі в номінації «Газета». В майбутньому я мрію стати журналістом-міжнародником, подорожувати світом та розповідати людям про найцікавіші події, адже у 21 столітті неможливо жити без інформації!

Влада Пожималова, переможець обласного конкурсу з «Комп’ютерного макетування та верстання» в номінації «Газета»:

- Восени минулого року я почала відвідувати гурток журналістики, який працює в Центрі дитячої творчості. Про гурток мені розповіла мама та запропонувала спробувати свої здібності. Спочатку я думала, що журналістика залишиться моїм хобі, та незабаром зрозуміла: хочу пов’язати з нею своє життя! Журналістика - це дуже цікава, творча професія, а зрозуміти це нам допомогла керівник гуртка Юлія Вікторівна. Це лагідний, турботливий викладач, який пояснює все дуже просто та зрозуміло. Ми навчилися писати новини, брати інтерв’ю, познайомилися з роботою кореспондентів зсередини. Особливо запам’яталася екскурсія у міську типографію, де ми на власні очі побачили, як народжуються газети. Дуже цікаво було спробувати себе у ролі справжнього кореспондента під час практичних занять - я брала інтерв’ю у пересічних жовтоводців на загальноміському святі. Та найбільше мені подобається писати тексти та робити репортажі про досягнення та перемоги вихованців ЦДТ, а їх чимало! Найголовнішим випробуванням для нас стала участь в обласному конкурсі, до якого ми довго та ретельно готувалися. Працювали над матеріалами, розробляли дизайн майбутньої газети, а потім верстали її. Дуже хвилювалися, очікуючи на результати. Але газета гуртка була визнана кращою, і це наша спільна перемога!

Ганна Кіцела, вихованець гуртка «Журналістика»:

- На гурток журналістики я прийшла восени минулого року. Мені було цікаво навчитися особливостям цієї професії, спробувати свої сили. Кухар працює з продуктами харчування, модельєр шиє одяг, а головний продукт праці журналіста – це новини. І щоб зробити гарну новину, яка була б цікава та корисна публіці, необхідно виконати велику роботу. Дуже важливо  не тільки  зацікавити читача, але й утримати його інтерес під час читання або перегляду програми. Я побачила, що праця журналіста дуже нелегка, часом небезпечна, але неймовірно цікава. Мені подобається писати замітки, оповідання, есе, спілкуватися з цікавими людьми. Першою моєю серйозною роботою була участь у зйомці та монтажі відео-презентації про наш гурток. Я виступала у ролі телеведучої, брала інтерв’ю у своїх товаришів, а потім ми всі разом монтували відео. Газети, журнали, радіо, телебачення, Інтернет - все це засоби масової інформації, без яких сучасне людство не може існувати. Тому журналісти виконують дуже важливу функцію.
Журналіст - це навіть не професія, а покликання, спосіб життя. І щоб стати хорошим журналістом, треба наполегливо вчитися практично все життя.