19 января – День рождения родного завода
День рождения приятен в любом возрасте. И для завода в том числе. Хотя наш коллектив за последние годы значительно омолодился, и 61 год – это для многих работников ещё где-то далеко, но для завода, как материального объекта, годы все-таки не проходят бесследно и накладывают свои отпечатки. При этом не всегда негативные. В связи с изменениями экономической ситуации, характеристик сырья постоянно эволюционирует технология, обеспечивая необходимые возможности выполнения плановых показателей.
За десятилетия оборудование основной технологии и вспомогательных участков исчерпало свой заложенный ресурс, но продолжает эффективно функционировать благодаря практически только доброму к нему отношению обслуживающего и эксплуатирующего персонала.
И в этот день рождения завода вполне уместно сказать о двух наших руководителях, которые буквально накануне отпраздновали свои 50-летние юбилеи. Именно эффективная работа этих юбиляров главным образом обеспечивает успешную работу завода. Большинство читателей-заводчан уже догадались – это начальники двух крупнейших цехов – цеха основного производства и цеха по ремонту технологического оборудования.
Геннадий Григорьевич Гончар и Геннадий Васильевич Ужва прошли от аппаратчика, слесаря-сварщика все ступени карьерного роста, успешно поработав на всех должностях – мастер смены, участка, начальник участка, зам. начальника цеха. В результате накопленных знаний работы всех звеньев производства, трудовых и человеческих отношений, правильного понимания и применения полученного опыта и, естественно, оптимального сочетания личных качеств, оба начальника в течение многих лет обеспечивают эффективную работу своих трудовых коллективов. Справедливость, требовательность, профессиональный опыт, уважение к людям обусловили такие же взаимоотношения в цехах, когда рабочие и ИТР стараются не снизить достигнутый авторитет надёжных, исполнительных, инициативных звеньев уранового производства.
Кажется, особенно в январские праздники, что и Завод отвечает взаимностью, чувствует себя вполне здоровым и на многое способным.
Поздравляем и работников, и Завод с днем рождения! Всем крепкого здоровья и достойного вознаграждения за свой вклад в выполнение текущих и перспективных производственных заданий.
Администрация, профсоюзный комитет ГМЗ, фото Елены Кубаревой.
Вірність традиціям
Ветеранська організація гідрометалургійного заводу - одна з найчисленніших на Східному ГЗК. До неї входить більше 800 ветеранів, кожен із яких зробив свій внесок у становлення і розвиток ГМЗ.
Активно працює ветеранська рада на чолі з Людмилою Григорівною Садовою, яка була обрана головою в минулому році, прийнявши естафету у Ніни Григорівни Косенкової.
До рідного заводу у Людмили Садової особливе ставлення. Це було неможливо не помітити, коли ми спілкувалися біля прохідної ГМЗ. 15 років вона працювала лаборантом у ЦЗЛ, 22 – у відділі кадрів. Була табельником, старшим табельником. Залишилися чудові спогади про дружний колектив, насичені трудові будні. Добре знає багатьох працівників та ветеранів. Людмила Григорівна розповідає, що ветеранська рада «бойова», усі працюють активно, завзято. Роботи вистачає. І хоча це громадська діяльність, але вона потребує і часу, і зусиль, і не менш відповідального ставлення, ніж до професійної діяльності.
Рада ветеранів щиро вітає рідний завод із днем народження: «Бажаємо, щоб ГМЗ не просто стабільно працював, а постійно розвивався. Щоб працівники отримували гідну зарплату,трудилися із задоволенням».
До добрих побажань приєднується і «ТС».
Олена Кубарєва, фото автора.
Дитячі привітання
Колектив гідрометалургійного заводу щиро вітають з днем народження учні підшефного закладу загальної середньої освіти «Дивосвіт». У його стінах навчається чимало дітей працівників ГМЗ. Що знають про роботу своїх батьків дітлахи – читайте у творах юних авторів.
Жовті Води - місто урану
Мій тато Микола Миколайович Лисяк працював на СхідГЗК у 2007-2018 рр. слюсарем–ремонтником. Одного разу я в нього поцікавився про промисловість нашого міста. Він розповів мені дуже цікаву історію.
Наше місто вважається столицею уранової промисловості. Та недарма! Найбільше державне підприємство галузі – саме у Жовтих Водах. Це Східний гірничо-збагачувальний комбінат. Тільки у нашому місті виробляється, як ми говоримо, уран, а насправді – оксидний урановий концентрат.
Руду з шахт Кіровоградської області привозять у залізничних ешелонах на гідрометалургійний завод (ГМЗ). Потім її вивантажують із вагонів та подають на величезні млини транспортерами.
Там руда подрібнюється і розчиняється в сірчаній кислоті. З розчину видаляють шкідливі домішки та шлаки, а метал, який залишився з розчину, перетворюють на металевий порошок, який на початку сушать у печах, а потім у сухому вигляді завантажують у спеціальні бочки.
Отриманий метал і є уран, який надалі відправляється на переробку для отримання ТВЕЛів (тепловиділяючих елементів). Їх, у свою чергу, використовують як сировину для атомних електростанцій. Ось такі відомості я отримав від батька про підприємство СхідГЗК та його гідрометалургійний завод.
Я люблю своє місто та пишаюся ним!
Кирило Славгородський, учень 6-Б класу ЗЗСО «Дивосвіт»
Вітаю маму
Я хочу розповісти про свою маму, мою найближчу й найріднішу людину. Моя мама Ганна – найкраща у світі! Вона працює оператором ЕОМ на ГМЗ – потужному заводі, який можна назвати серцем Східного гірничо-збагачувального комбінату. У матусі відповідальна робота, вона багато працює, зосереджено виконує кожне завдання.
Матуся – це моя любов, мій ангел, мій оберіг! Вона має довге каштанове волосся й красиві блакитні очі. Матуся дуже добра та красива, але поряд із цим рішуча, сильна та наполеглива. Вона завжди поряд зі мною та завжди мені допоможе в усьому. Я з нею можу поділитися своїми найпотаємнішими думками та секретами, адже вона найкращий порадник та друг.
Я насамперед вдячна моїй матусі за те, що вона подарувала мені життя. Бо якщо б не моя мама, не було б і мене на цьому світі! Я не уявляю свого життя без моєї матусі. Адже для мене моя мамочка – найкраща. Вітаю її та усіх заводчан з днем народження ГМЗ, де працює великий злагоджений колектив.
Єлизавета Іщенко, учениця 10 класу ЗЗСО «Дивосвіт»
