Сьогодні професійне свято у мужніх, безстрашних, рішучих, найкращих – наших воїнів. Нині Збройні Сили України – це не просто військове формування, це легенда світового масштабу. Наші захисники та захисниці не на словах, а на ділі демонструють найвищий рівень професіоналізму і впевнено можуть називатися першою армією світу.

Пишаємося кожним і кожною, а особливо нашими колегами-комбінатівцями. Понад 650 представників різних підрозділів ДП «СхідГЗК» сьогодні на бойовому посту захищають суверенітет нашої держави.

В цьому переконані працівники Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК». З перших днів повномасштабного вторгнення вони поринули у волонтерську діяльність.

Наші люди завжди намагалися допомогти, коли траплялася біда. Але з настанням 24 лютого ми згуртувалися, як ніколи. Спочатку хотілося написати про конкретних активних волонтерів, але неможливо виділити когось, адже ми всі докладаємо зусилля для Перемоги.

Стовбурова (сигналіст) Галина Козакова вже 38 років працює на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». Жахливий ранок 24 лютого вона зустріла на робочому місці і після нічної зміни вирушила не додому відпочивати, а до місцевого волонтерського осередку – плести маскувальні сітки… Ця справа для Галини Григорівни добре знайома – протягом восьми років, разом із рідними та однодумцями, вона допомагає військовим. Її історія – це одна з тисяч сторінок українського волонтерського руху.

Батько-шахтар воює на фронті, матуся плете маскувальні сітки, дідусь майструє в гаражі буржуйки, бабуся робить тушкованку для бійців, а малеча виготовляє сувеніри з бісеру та продає їх на ярмарку, щоб придбати медикаменти для захисників... Таких родин у Смолінській селищній об’єднаній територіальній громаді – сотні! Адже з перших днів війни тут діє відомий в усій Україні осередок волонтерського руху.